Вера Бондаренко. Живи, любовь моя!

Оригинал:

Стаю навшпиньки я.
Тягнусь мізинчиком
До твого Неба і
Твоїх високостей.
Ловлю я крапельки
Твоєї ніжності,
Ховаю в серденьку
Зерно надії я.
Нехай зросте воно
Любов"ю щирою
І зігріває нас
Ночами довгими.
Нехай сцілить печаль,
Хвороби тіл і душ,
що принесло життя
І що зароблені:
Тяжкою працею
І непогодою,
Словами недругів
І їх погордою,
Гріхів полудою,
Дороги тернами...
Живи, любов моя,
Доки не вмерла я!

Перевод Владимира Михайлова 2

Встаю на цыпочки.
Тянусь мизинчиком
К простору Неба и
К твоим высокостям.
Ловлю я капельки
Желанной нежности.
В сердечке трепетном
Запрячу зёрнышко.
Пускай взрастет оно
Любовью чистою
И согревает нас
Ночами длинными.
Пусть исцелит печаль,
Болезни тел и душ,
Что принесла нам жизнь
Да всё, что нажили
Трудами тяжкими
И непогодою,
Словами недругов,
Их чванством, гордостью,
Греховной слабостью,
Тропой тернистою...
Живи, любовь моя,
Пока живая я!