Веч рн сонце, дякую за день! л. костенко

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

Вечернее солнце, спасибо за день!

Вечернее солнце, спасибо за день!
Спасибо за радость усталости той.
За  этот  лесов просветленный Эдем
и за василёк во ржи золотой.
За  этот  рассвет, и стоянье  в зените,
за то, что смогло глаза опалить мне.
За  завтра, что будет ещё зеленеть,
за то, что успело вчера  отзвенеть.
За небо, за детский лучащийся смех.
За то, что могу, и за то, что должна.
Вечернее солнце,  спасибо за всех,
чьи души чисты до самого дна.
За завтра, что ждет своих вдохновений.
Что где-то в мире кровь не пролита.
Спасибо за счастье этих мгновений,
за эту потребность  в словах, как в молитве.