Мещёрский край

Давным-давно родился я в Мещёре,
В есенинском берёзовом краю...
Уж четверть века я живу на море,
На капитанском мостике стою.
Мой дед сохой и топором работал.
Внук – океаны все избороздил.
На ниве моря до седьмого пота
Свою отвагу, словно хлеб растил.

Я швартовался у норвежских фьордов,
Ломал кораллы у Больших Антил.
– Я из России – заявляю гордо,
Везде, где б ни был и куда б ни плыл.
Три раза судно оставлял последним:
Однажды мыс Игольный уколол,
В Карибском море танкер был обстрелян,
В проливе Дрэйка айсберг борт вспорол.

Страниц немало в вахтенных журналах
Поисписал, вокруг земли ходил.
Моря чужие, страны познавал я,
Но лучше мест мещёрских не открыл.
Всё испытал: тайфуны и цунами.
Сил придавали юности края.
Мещёрский край, родной навеки самый!
Ты для меня, как жизненный маяк!

Во снах я вижу дали луговые,
Разливы рек и маковки церквей,
Озёр хрусталь, болота моховые...
Что может быть Мещёры мне милей?
Не восхищают Кордильер высоты
И равнодушен к фруктам Филиппин.
Мне б на корабль с гречишным мёдом соты,
А вместо чаек – журавлиный  клин!

Хочу испить мещёрскую водицу,
Табун росою утренней погнать,
Могиле предков низко поклониться,
Обнять родную старенькую мать.
На рейдах Африки и в дельте Амазонки
Средь чуждой красоты я помню Русь!
Отцом гордятся русые мальчонки
И потому штормам я не сдаюсь!

1986

Мещерський край
(Переклад на українську мову автора С. Б. Александров-Снігур)

Давним-давно народився я в Мещері,
У єсенінському березовому краю...
Вже чверть століття я живу на море,
На капітанському містку стою.
Мій дід сохою і сокирою працював.
Онук – океани всі избороздил.
На ниві моря до сьомого поту
Свою відвагу, немов хліб ростив.

Я швартувався у норвезьких фіордів,
Ламав корали у Великих Антил.
– Я з Росії - заявляю гордо,
Скрізь, де б не був і куди б не плив.
Три рази судно останнім залишав:
Одного разу мис Голковий вколов,
У Карибському морі танкер був обстріляний,
У протоці Дрэйка айсберг борт розпоров.

Сторінок чимало у вахтових журналах
Поисписал, навколо землі ходив.
Моря чужі країни пізнавав я,
Але краще місць мещерських не відкрив.
Все спробував: тайфуни і цунамі.
Сил надавали юності краю.
Мещерський край, рідну навiки самий!
Ти для мене, як життєвий маяк!

У снах я бачу дали лучні,
Розливи річок і маківки церков,
Озер кришталь, болота мохові...
Що може бути Мещери мені миліше?
Не захоплюють Кордильєр висоти
І байдужий до фруктів Філіппін.
Мені б на корабель з гречаним медом соти,
А замість чайок – журавлиний клин!

Хочу випити мещерскую водицю,
Табун росою ранковою погнати,
Могили предків, низько поклонитися,
Обійняти рідну стареньку матір.
На рейдах Африки і в дельті Амазонки
Серед чужої краси я пам'ятаю Русь!
Батьком пишаються русяві хлопці
І тому штормів я не здаюся!

1986