Синдром Нiкiти - частина 7

2

– Яке в тебе враження? – Запитала згодом психолог у своєї асистентки, коли вони покидали приміщення СІЗО.
– Мені здається, вона дійсно не розуміє, що відбувається…  З її слів, вона жертва обставин. Тобто – зробила все, як мала зробити! Не можу повірити, що ця дівчина з релігійної родини.
– Чому?
– Та вони ж наче під гіпнозом усі. Хіба ні?
Діана похитала головою:
– Все простіше. Вони спрямовуюсь думки до Бога, на скільки це можливо. А перед Богом потрібно бути покірним та смиренним, чи не так? Тому навмисне відокремлюють свою свідомість від речей, що здатні бентежити розум. Налаштовують себе на стан божої благодаті, на спокій та роздуми.  На Сході практикують з тією ж метою медитації, і досягають найбільш поглибленого стану. Хто як уміє, та суть одна. Втім не кожному вдається зберегти цей стан при роздратуванні, звісно, тоді все швидко зникає, як в любої іншої людини, бо тут ми всі рівні…
– Як в цієї малої? Роздратування?
– Уяви... Релігійні заборони з одного боку, і цілковита свобода з іншого. Надто контрастні перспективи. Як зразок - життя батьків, затиснуте між вічним соромом та страхом, а навкруги – кольорове життя, де все доступно та істотно. Ситуація, якій не позаздриш. З дитинства тобі втлумачують про спокуси, а вийшовши з доми, ти бачиш щасливих людей, яким спокуси не заважають жити, а, начебто, навпаки… Придушення бажань і напрочуд слабка свідомість. Що на виході? Біль, образи, лють – це зрозуміло. А от бажання знищити, викоринити, роздерти, щоб мокре місце залишилося… це помста за придушення тієї самої власної особистості, власних демонів. Афективність, під час якої з’являється відчуття справедливої кари…
– І тоді маленькі дівчатка перетворюються на містера Солтеса і просто в один день починають спокійно вбивати*!
– Вона ще не отямилася. Для неї це наче гра… Її свідомість міцно тримається за цю гру… бо зізнатися собі у реальному жахітті скоєного – це завдати собі ще більшого і невиправного болю… Визнати себе твариною… Визнати себе слабкою… А їй потрібно бути над цією грою головною дієвою особою. Де вона сама вирішує, що таке правосуддя.
– Чому ви чекаєте від неї каяття? Ми передивилися чимало відео, знятих при бесідах з подібніми особами. Ви побачили там каяття, окрім одного-двох випадків? Зазирнемо в ішну камеру, підозрюю, побачимо теж саме.
– Тому що одного разу, навіть найдовша гра, все одно закінчується…
– Для двох інших, її подружок, то теж була гра?
– Ні. Для двох інших то була помста…  Вони бажали завдати Олені калітства, та все ж таки знали, що не зупиняться перед вбивством. То була особиста ненависть… За якою немає нічого. Чи розуміли вони, що доведеться відповідаті за скоєне? Гадаю, лють була сильніша такого розуміння. А от Наталі не було причини бити та вбивати її…
– Інстинкт стадності? Била за компанію?
– Ні, не лише. У тому й річ, що вона хотіла бити. Але вбиваючи Олену, вона вбивала у її сутності  когось іншого. Свою родину, перехожих, вчителів, себе. Все, що завдавало власного болю. Тут не доведеться застосовувати гіпноз, хоча я підозрюю, що життя в ізоляторі та наше з нею спілкування підштовхне її підсвідомість до розкриття…
– Ви сподіваєтесь вплинути на суд ствержденням, що вона діяла у стані афекту… Що вбивала не Олену, а свої образи?
– Вона могла вбивати себе саму…
– Але ж на роздвоєння особистості не схоже, чи не так? Вона усе усвідомлювала і не заперечує цього. Як ви доведете стан афекту? Вам просто шкода її, бо вона ще зовсім дитина? Хоча я цілком згодна з вами – вбити без причини вона б не змогла.
– Вона винна. І буде покарана. Ніхто не зніме обвинувачення, тут я безсила, навіть якщо мені її  шкода. Моя справа – вияснити причини її вчинку та досягти розкаяння. Вони криються десь глибоко всередині. Так, якщо я відкрию проблему і доведу її, деякою мірою вирок буде пом’якшено. Та найважливіше – це дасть їй можливість виправитися, вийти з-за грат нормальною людиною…
– Я просто здригаюся, коли згадую її, Діана Олександрівна. Чесно. А найбільше мене вразило знаєте що? Її зовнішність. Чому на обличчі потенційних психів завжди присутні признаки божевілля, а от на обличчі найжорстокіших вбивць, що керувалися тямою при своїх діях… як правило риси невинності? Вона ж просто діва Марія у юні роки! Таку бачиш у натовпі – хочеться посміхнутися…
– Саме це і є найстрашніше… Бо вона дійсно хороша дитина, але не розуміє, що коїться в її душі… А коли це враз виплескується…. Результат жахає…



* Мова йде про гучний скандал у 2002-му році, пов'язаний з жорстоким вбивством своєї родини (племінників, братів, жінок братів, практично усіх до одного)містером Солтесом, що переїхав з ріднею до Штатів із Тернопільщини. Родина, а  також сам містер Солтес належиди до комуни п'ятидесятників.

далі: [url=http://www.proza.ru/2018/02/27/1023]