Нимфа семи ручьёв

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/02/19/67

Дружно вгору ідуть до струмка,
де німфочка живе струнка,
їх супроводять мавки по ліску,
але ховають у гілках красу.

Німфа у підніжжі гір жила,
їхні вершини хмара повила,
вище – богиня хмар живе
і для потоків воду додає.

Німфа потоком керувала
і ручаї малі переміщала,
були у неї сім потоків,
сплітала прямо їх і боком.

Струмені вод зміями вились,
із плаття і шиї спустились,
та може бути зброєю вода,
якщо гостра і крижана.

Переплітала унизу і угорі,
така вистава цієї пори,
фонтанчики враз заплітались,
вниз водоспадом опускались.

Була сама смачна вода
із кращого її джерела
і мінеральна серед них,
та ще багато вод других.

Були і води чарівні,
цілющі, чисті і живі,
лиш випий води із потоку
і гояться болячки знову.

А де б напитися із джерела,
яке від будь-якого полікує зла?
Не всякому дістанеться вода,
глядить за нею німфа чарівна.

Набрали в амфори води,
напилися і тут смачні плоди,
із дерева там пригостились,
вже вечоріє і пора проститись.

Зграйка дівчат додому йшла,
позаду Афродіта кіз вела,
іще одне завдання залишилось,
удома свиток слід дивитись.

За горизонт ховались Геліоса коні,
Селена-місяць вже як на долоні,
була над горизонтом низько,
стрічай, село вже близько.

Продовження: http://www.proza.ru/2018/03/12/121
11.02.2018.-4.03.2018.
Картина із інтернету.