Вечори в забуттi, поки школа

Довгими тривалими вечорами з жовтня по квітень я по пів доби сидів в своїй кімнаті. Я по пів доби проводив в своїй кімнаті. Сидів і віддавався фантазії, хаотичним видумкам, уявленням, музі закоханості, прив’язаності.
Сидів за столом і писав, писав, писав, слухав касети і писав.

А також, так само і читав: що було і що хотів. Чи то щось нечитане із домашньої бібліотеки, чи щось замовлене в книжковому клубі-магазині, чи перечитував книги по-новому колу, слухаю-переслуховуючи ті ж самі і нові ті ж самі касети

Десь з 2005-го я обвішав стіни кімнати похмурими фантазіями фентезі якоїсь людини, принти робіт якого були в мене, а до цього – наглядну атмосферу мені створювали плакати груп, міні-календарики на столі і деінде, штори і погода за вікном, побут

Свої твори я умовно розділяв на декілька підвидів.
Поезія: про закоханість, дитячі мрії і втілення майбутніх мрій.

Віршовані-розповіді: фантазії-замальовки, картинні ідеї, містичні казки про різне, іноді описуючи звичайний постер на стіні, дешеву і символічну картину в рамці, іноді – своя нова розповідь про темне

«Романи». Пробував я писати і «книги». Щоправда, одну я хоч і написав в «2-х томах»-частинах, але – в уяві, перед сном. Писав і середньовічний фантастичний містичний роман. Але потім спалив його кчертям з усіма-превсіма замальовками і «спадщиною».

Не секрет, може і на глум собі – зробив половину копій «збірників» своїх віршів для хрещеного, в якого вони можливо і залишилися…
Також, вже пізніше – я часто люблю... любив знаходити, ритися в своїх старих темах – і вибирати найцінніші речі і відновлювати, поновлювати їх в своєму офіційному творчому доробку. Та насправді ви не знайдете і я нічого не маю наразі нічого з творів 2033-2006 рр включно, як і більшість 2007-го.
Що списав, що вважаю мотлохом, або і дійсно – незручно, незрозуміло, неякісно.
Мине час – і знову почну «реставрувати»