Наснись мені, прошу тебе, благаю,
Як вже благав тебе приїхати колись.
Ти бачиш, як невпинно час спливає;
Ти більше не приїдеш - хоч наснись.
Я вперше суперечу смерті й декадансу,
І будь-куди нехай життя мене веде.
Бо смерть - той самий сон, лише без шансу
Зустріти випадково там тебе.
Як десь стучить одне самотнє серце,
Як десь шепочуть в темряві вуста,
Як лід розбився в грудях в гострі скельця,
Як стала в жилах кров холодна і густа.
Як снять собі солдати матерів,
Як сниться морякам завжди земля,
Як уві сні чекають сироти батьків,
Так само там чекаю тебе я.
Приснись мне
© Copyright: Богдан Дедок, 2018
Свидетельство о публикации №218031600009
Свидетельство о публикации №218031600009
Рецензии