Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/03/15/123
Гостинці - птаству й звірині,
щоб ними милуватися спішить,
покровом пишним сніговим,
та небом чистим і синім.
Вже по-весняному синіє небо,
але постукає мороз у двері
і вечорами затріщить,
сніжок під чоботом рипить.
Підкреслять тіні на снігу
зимову сяючу красу,
подвійні лінії – сині,
угору по стовбуру – білі.
Ще шапки снігу на пеньках,
вітер трусив сніг із гілля,
летить раптово, не питає,
так слід від висоти лишає.
Сидять у заметах ніжки,
не грибів - стовбурів місце,
складними ієрогліфами на снігу
суть значать лісову.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/04/30/2056
5.03.2018.
Фотографії Ігоря Винниченка.
“Птаству та звірині гостину залишив,
і казкою намилувався.
Ось так і день я свій зробив!”
Гостинцы - птицам и зверям
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218031700045
Свидетельство о публикации №218031700045
Рецензии