Гермес и повитрули

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/03/12/121

Дівчата легкі й невагомі
наверх злітали до височини
і були майже непомітні,
іноді по землі лишали тінь.

В прозорі вдягнуті серпанки,
на хмарки схожі, та проте
їх із-за хмари не побачиш,
але летить хмарина і живе.

Іноді вихором закрутять,
щоб ухопити щось живе,
та можуть вгору забирати,
як хочеш скоїти лихе.

Крутити стануть у повітрі,
не зможе опиратися ніхто,
але частіше вбрані в квіти,
або в осіннє листя, чи зело.

Іноді сніг із себе трусять,
не дивно зовсім, якщо з хмар
сніг упаде, чи може дощик,
ніхто про повітрулю не згадав.

Доньки вони гірського вітру,
інші боги-вітри - то їм рідня,
такі вони легкі наче повітря
і кожна як Нефела чарівна.

Це повітрулі - діви із повітря,
повільними бувають і швидкі,
можуть летіти із завданням,
їм непотрібні крильця чарівні.

Їм непотрібні чарівні сандалі,
як треба, з шафи дістає Гермес,
зайнятий, із дорученнями не літає,
бо зараз він очолив уряд весь.

Тому у нього для доручень
і розпоряджень, а ще вручень,
тепер є повітрулі чарівні,
німфи повітряні, легкі.

Вони по небу пролітають,
а де потрібно – зависають,
і у повітрі їм спостерігати,
що, де, коли іти, або літати.

Наче хмарини, повітрулі,
понад стежиною летіть,
із гілок лісових злітали
і посвист Мавки чули вмить.

Продовження: http://www.proza.ru/2018/04/01/1987
18.03.2018.
Картина: Tsuyoshi Nagamo.