Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/03/08/1901
Ходить зима у чоботях,
вона весноньку попросить:
“Ой, подруго, зачекай,
для мене часу ще дай.
Хоч і вчасно приходила,
але вистачить ще сили
хурделити, засніжити,
ковдрою біленько вкрити.
Заховайте в шапки вуха,
вдягніть пальта чи кожухи,
бо я стану ще сніжити
і морозом морозити.
Узую у бурки вас,
хоч тюльпанів є запас,
у двори вже виходіть
і сніговиків ліпіть.”
Стануть прямо ті стояти,
дригом догори ставати,
але знову наліпіть,
як навесні впаде сніг.
А чи довго снігу йти?
Дні тривожать весняні,
наостанку нас зима
засипати почала.
Засніжила, закрутила,
кучугури навертіла,
стали сніжними поля,
жде на весноньку земля.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/03/29/49
18.03.2018.
Фотографія Калини Шпанюк-Мельничук:
“Шаленіє березень.”
Ходит зима в сапогах
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218032000064
Свидетельство о публикации №218032000064
Рецензии