Я гидую пiдняти очi, –
I вiд того стаю одиноким на весь бiлий свiт, –
Та я бачити вже не хочу
Тих щурiв, що мене оточили i плигають iз чобiт.
Що втiкають через щiлини
З кораблiв, якi тонуть, хоч їх будували не вони –
Їм пошвидше б знайти мiлину,
Не вмикаючи розум, – i кишать уже ними човни.
О, як я тепер розумiю,
Чому помирають люди в ранковий сонячний день –
Бо утратили вже надiю,
Бо нема вже кого любити, бо нема уже справжнiх пiсень.
Можна якось iще прожити,
Вiд бридливостi не пiднiмаючи своїх очей, –
Тiльки як менi це стерпiти,
Коли пiдлiсть чужа i ницiсть нестерпно в грудях пече.
Можна, мабуть, когось жалiти,
Як жалiють мерзотну огидну осклизлу твар,
Кажуть, тварi ті також є Божi дiти,
Iснувати вони мають право – і право на свiй вiвтар.
Тiльки як же я маю жити
Сотнi лiт, в нiмотi, серед тисяч пустих i безбарвних очей?
Господи, як не завити,
Я не хочу спускатися в їх нудотний, в їх липкий блювотний глей.
А я хочу, всього лиш хочу,
Я собою лиш хочу бути і тягнутись до неба вгору.
Хочу – настіж розкрити очі,
І – все бачити, і все чути, зливи щастя отримати море.
Жити хочу. Творити Всесвіт,
Не спинятись на півдорозі, бо інакше не варто й ступати на шлях.
Тільки чую щурячий скрегіт,
І не знаю, чи зможу жити, чи захочу піти в небеса, як птах.
Боже, хочу я жити, хочу!
Світ пізнати таким, щоб від захвату крила зросли з плечей.
Тільки щурість вже так белькоче,
Що не в силах я чути, не в силах я вгору підняти повіки очей.
І я хочу закрити вуха,
Щоб не чути нічого, бо кидає в холодний недобрий злітаючий піт.
Господи… а навколо задуха…
Та невже не створив ти інакшого, аніж цей невблаганний жорстокий страхітливий світ.
А любити вже так хотілось,
І вірити в те, що зумію прокласти незвідані нові шляхи,
В те, що з друзями я зустрінусь,
Які будуть відкриті і чисті, довірливі, як дітлахи.
Що візьмемось за руки
І станемо в коло, і світло Любові огорне, прийме нас на вічні віки.
Що не буде розлуки,
Що усі будуть щирі, і що Душу свою не зміняють на сріблені копійки.
Я не хочу ні плазувати,
Ні згинатися нижче, щоб у стічній канаві ловити купюрний бруд.
Я не хочу себе ламати,
Підлаштовуватись не хочу ради купи мінливих фальшивих приблуд.
І чи є тоді сенс жити,
Якщо Ти у підтримку надію і поміч мені не пришлеш.
Та чи будеш Ти це робити…
Обіцяв так багато, Ти казав, що по вірі даси мені все.
16.08.2015
Братіслав Лібертус Поет
(до збірки "Ніч - це час почути Бога")
-
Переклад з російської на українську виконала: Лариса Прокопенко (http://www.proza.ru/avtor/belgorod)
Дата перекладу: 25.09.2015
Пряме посилання на переклад: http://www.proza.ru/2015/09/25/691
Оригінальна назва вірша: "Когда противно поднимать глаза"
Пряме посилання на оригінал: http://www.proza.ru/2015/08/16/1587
© Copyright: Братислав Либертус Новинки, 2015
Свидетельство о публикации №215092501115
Я гидуюсь пiдняти очi
© Copyright: Братислав Либертус На Украинском, 2018
Свидетельство о публикации №218032701078
Свидетельство о публикации №218032701078
Рецензии
Рецензия на «Я гидуюсь пiдняти очi» (Братислав Либертус Новинки)
Всё будет хорошо. Надо обязательно верить. Жизнь нам дана свыше и её надо ценить.
Клименко Галина 10.10.2015 18:33
===============================================================================
Рецензия на «Я гидуюсь пiдняти очi» (Братислав Либертус Новинки)
Братис, я кое-что исправила в переводе по совету знатоков украинского языка. На моей странице посмотри, пожалуйста.
Лариса Прокопенко 28.09.2015 22:49
+
Замінив. Дякую, Ларисо.
Братислав Либертус Новинки 29.09.2015 03:06
+
Замечательные стихи,спасибо Вам и Ларисе Прокопенко.Зовут меня тоже Лариса,так назвал меня мой украинский дедушка в честь любимой им украинской поэтессы Леси Украинки,тоже Ларисы Петровны. Оказывается,по-украински Лариса-Леся.Простите меня,просто Ваше обращение "Ларисо" немного не по-украински.А к стихам это не имеет никакого отношения,стихи тронули меня до глубины души,прекрасная,музыкальная украинская речь.Спасибо Вам ещё раз и УДАЧИ!
Лариса Тарнавич 03.10.2015 14:32
+
Дякую, Ларисо Тарнавич.
Ні, мушу заперечити, і заспокоїти, що звернення "Ларисо" - цілком відповідає правилам української мови: саме по собі ім'я пишеться "Лариса", але, при прямому звертанні - треба писати і говорити "Ларисо".
А щодо імені "Леся" - то Ви теж не праві. Бо насправді це є скорочена форма імені "Олеся", яке виникло від чоловічого імені "Олесь". Це ім'я має грецьке походження, і має один корінь з іменем "Олексій": тобто, означає "захисник".
Якщо Ви так досконало знаєте українську мову, то чому не написали свій відгук українською? Адже і Лариса Прокопенко, і я - обидва володіємо нею досконало, - отож, зрозуміли би Вас чудово.
Але, дякую за відгук.
З пошаною - Братіслав.
Братислав Либертус Новинки 03.10.2015 15:22
+
Значит меня ввели в заблуждение.Родители мои большую часть жизни прожили в Белой Церкви,и знакомых Ларис почему-то тоже звали Лесями,возможно есть такой вариант имени,не знаю,сама я не очень сильна в украинском языке,поскольку родилась и жила только в России,но украинский язык для меня тоже родной
Лариса Тарнавич 03.10.2015 21:57
+
Ні, скорочений вариант імені "Лариса" - це "Лара", або ще інколи "Лора". Я чув тільки такі варианти. А щоби "Ларису" звали "Лесею" - вперше чую. Хоча й вірю, що у Білій Церкві говорять саме так: можливо в якійсь окремій сім'ї, чи у вузькому колі.... Таке буває, - наприклад, у випадках, коли людині не подобається власне ім'я, і вона обирає звертання до себе на інше ім'я, чимось схоже на своє, або й зовсім не схоже. Наприклад, у мене є знайома, яку звуть Вікторія; скорочений вариант імені - як Ви знаєте - "Віка"; але їй воно не подобається, тому вона наполягає, щоби до неї зверталися "Віта", хоча відомо, що "Віта" - це чи окреме ім'я, чи скорочений варіант імені "Віталіна" або "Віталія". Але, людина так хоче, то чому не звертатися, якщо їй так приємніше? Тим паче, що стороннім все одно, як звертатися, а людині - не однаково, як звертаються до неї.
Я знаю досить багато таких випадків, коли по паспорту ім'я одне, а у побуті гукають інакше. Наприклад, у мене є тітка (третя вода на киселі), вона за паспортом "Дар'я", але усі кличуть її "тітка Слава". Бо вона так захотіла. Або ще знаю випадок, коли одного хлопця усе життя кликали на ім'я "Юрій", і лиш тільки після його смерті, на його пам'ятнику ж, стало відомо, що за паспортом він був Ігор. Купа таких випадків є у житті. Думаю, що білоцерковський випадок з "Ларисою - Лесею" - теж із того ж самого розряду. А оскільки ці імена фонетично схожі (як "Віка" та "Віта"), то й думають, що це і справді одне й те саме ім'я. Але ні. "Лариса" - це "чайка", а "Леся" ("Олеся") - це "захисниця" (так само, як і "Олександра", тільки ім'я "Олександр" означає те саме, що й "Олексій" та "Андрій" разом: "захисник-чоловік").
Братислав Либертус Новинки 06.10.2015 13:05
+
Наверное,вы правы,смутили меня семейные предания о Лесе Украинке- Ларисе Петровне,моей тёзке.Кстати,Белая Церковь-город -спутник Киева,то есть центральная Украина,город с тысячелетней историей,город-сад,как его иногда называют,город с неповторимым парком-дендрарием Киевской академии наук,раскинувшимся на двухстах гектарах,с прекрасными памятниками архитектуры более,чем вековой давности.Может быть, Вы и бывали там и знаете это не хуже меня.Всего Вам доброго и удачи в творчестве!
Лариса Тарнавич 06.10.2015 16:55
+
Да, я жил в Киеве, несколько лет, и не только в Киеве, но в других городах Украины, - преимущественно в городе Хмельницкий, где я и овладел в совершенстве украинским разговорным языком. Во многих был городах, и больше колесил по Центральной и Западной Украине. Белая Церковь, знаю, находится чуть южнее украинской столицы, очень близко, - но, побывать там не представилось случая, и уже вряд ли представится, поскольку теперь я уже живу дома, в Карелии. Так что в Украину, если и попаду, то теперь уже очень не скоро.
А Киев лично в моих глазах - скучный город: слишком много русской речи там слышно. Ехать из России в другую страну, чтобы снова там слышать русскую речь - какой смысл?... Если нет чувства колорита, то теряется и вся прелесть поездки.... Поэтому лично меня больше всего впечатлил Львов, хотя дольше всего я пожил, как уже говорил выше, в Хмельницком, - так получилось. Но, Львов я не забуду никогда: во мне он оставил самые глубокие и самые приятные воспоминания.... Хотя и Хмельницкий тоже понравился, - в нём очень приятная атмосфера, - но, с архитектурной точки зрения он как-то более по-европейски стандартизирован, чем Львов. И, есть ещё один нюанс: во Львове принято обращение "пан", "пани", - на польский манер, - а в Хмельницком этого уже нет, а жаль.
Братислав Либертус Новинки 06.10.2015 17:16
+
Киев Скучный? Позвольте не согласиться.В добрые старые времена это была одна страна,а не другая и на улицах звучала русская,украинская,польская и еврейская речь,на равных.Таким я впервые увидела Киев и это было очень интересно и необычно,хотя все были не паны,пани и паненки,а товарищи и очень много друзей ,всем было комфортно.А Львов,он очень мало , с исторической точки зрения,просуществовал ,как украинский город,поэтому там совершенно другая ментальность,ближе к западной, очень хотелось бы побывать,но теперь-УВЫ!А Карелия-просто сказка,редкая наша северная красавица,побываешь и влюбишься навсегда.В юности с рюкзаками мы прошли по многим её тропинкам,ВЫБИРАЯ КАЖДЫЙ РАЗ ВСЁ НОВЫЕ И НОВЫЕ МЕСТА И НЕ УСТАВАЯ ВОСХИЩАТЬСЯ.Удачи Вам,Братислав ,успехов в творчестве.С уважением
Лариса Тарнавич 07.10.2015 19:22
+
Da roih nenga! Passibo.
Братислав Либертус Новинки 07.10.2015 20:24
================================================================================
Рецензия на «Я гидуюсь пiдняти очi» (Братислав Либертус Новинки)
Нужно верить!
Нужно выжить
Мир Вашему дому
Дякую
З повагою Олег
Олег Устинов 27.09.2015 08:10
+
Амінь. Дякую, Олег.
Братислав Либертус Новинки 29.09.2015 03:06
Братислав Либертус На Украинском 27.03.2018 13:24 • Заявить о нарушении
Всё будет хорошо. Надо обязательно верить. Жизнь нам дана свыше и её надо ценить.
Клименко Галина 10.10.2015 18:33
===============================================================================
Рецензия на «Я гидуюсь пiдняти очi» (Братислав Либертус Новинки)
Братис, я кое-что исправила в переводе по совету знатоков украинского языка. На моей странице посмотри, пожалуйста.
Лариса Прокопенко 28.09.2015 22:49
+
Замінив. Дякую, Ларисо.
Братислав Либертус Новинки 29.09.2015 03:06
+
Замечательные стихи,спасибо Вам и Ларисе Прокопенко.Зовут меня тоже Лариса,так назвал меня мой украинский дедушка в честь любимой им украинской поэтессы Леси Украинки,тоже Ларисы Петровны. Оказывается,по-украински Лариса-Леся.Простите меня,просто Ваше обращение "Ларисо" немного не по-украински.А к стихам это не имеет никакого отношения,стихи тронули меня до глубины души,прекрасная,музыкальная украинская речь.Спасибо Вам ещё раз и УДАЧИ!
Лариса Тарнавич 03.10.2015 14:32
+
Дякую, Ларисо Тарнавич.
Ні, мушу заперечити, і заспокоїти, що звернення "Ларисо" - цілком відповідає правилам української мови: саме по собі ім'я пишеться "Лариса", але, при прямому звертанні - треба писати і говорити "Ларисо".
А щодо імені "Леся" - то Ви теж не праві. Бо насправді це є скорочена форма імені "Олеся", яке виникло від чоловічого імені "Олесь". Це ім'я має грецьке походження, і має один корінь з іменем "Олексій": тобто, означає "захисник".
Якщо Ви так досконало знаєте українську мову, то чому не написали свій відгук українською? Адже і Лариса Прокопенко, і я - обидва володіємо нею досконало, - отож, зрозуміли би Вас чудово.
Але, дякую за відгук.
З пошаною - Братіслав.
Братислав Либертус Новинки 03.10.2015 15:22
+
Значит меня ввели в заблуждение.Родители мои большую часть жизни прожили в Белой Церкви,и знакомых Ларис почему-то тоже звали Лесями,возможно есть такой вариант имени,не знаю,сама я не очень сильна в украинском языке,поскольку родилась и жила только в России,но украинский язык для меня тоже родной
Лариса Тарнавич 03.10.2015 21:57
+
Ні, скорочений вариант імені "Лариса" - це "Лара", або ще інколи "Лора". Я чув тільки такі варианти. А щоби "Ларису" звали "Лесею" - вперше чую. Хоча й вірю, що у Білій Церкві говорять саме так: можливо в якійсь окремій сім'ї, чи у вузькому колі.... Таке буває, - наприклад, у випадках, коли людині не подобається власне ім'я, і вона обирає звертання до себе на інше ім'я, чимось схоже на своє, або й зовсім не схоже. Наприклад, у мене є знайома, яку звуть Вікторія; скорочений вариант імені - як Ви знаєте - "Віка"; але їй воно не подобається, тому вона наполягає, щоби до неї зверталися "Віта", хоча відомо, що "Віта" - це чи окреме ім'я, чи скорочений варіант імені "Віталіна" або "Віталія". Але, людина так хоче, то чому не звертатися, якщо їй так приємніше? Тим паче, що стороннім все одно, як звертатися, а людині - не однаково, як звертаються до неї.
Я знаю досить багато таких випадків, коли по паспорту ім'я одне, а у побуті гукають інакше. Наприклад, у мене є тітка (третя вода на киселі), вона за паспортом "Дар'я", але усі кличуть її "тітка Слава". Бо вона так захотіла. Або ще знаю випадок, коли одного хлопця усе життя кликали на ім'я "Юрій", і лиш тільки після його смерті, на його пам'ятнику ж, стало відомо, що за паспортом він був Ігор. Купа таких випадків є у житті. Думаю, що білоцерковський випадок з "Ларисою - Лесею" - теж із того ж самого розряду. А оскільки ці імена фонетично схожі (як "Віка" та "Віта"), то й думають, що це і справді одне й те саме ім'я. Але ні. "Лариса" - це "чайка", а "Леся" ("Олеся") - це "захисниця" (так само, як і "Олександра", тільки ім'я "Олександр" означає те саме, що й "Олексій" та "Андрій" разом: "захисник-чоловік").
Братислав Либертус Новинки 06.10.2015 13:05
+
Наверное,вы правы,смутили меня семейные предания о Лесе Украинке- Ларисе Петровне,моей тёзке.Кстати,Белая Церковь-город -спутник Киева,то есть центральная Украина,город с тысячелетней историей,город-сад,как его иногда называют,город с неповторимым парком-дендрарием Киевской академии наук,раскинувшимся на двухстах гектарах,с прекрасными памятниками архитектуры более,чем вековой давности.Может быть, Вы и бывали там и знаете это не хуже меня.Всего Вам доброго и удачи в творчестве!
Лариса Тарнавич 06.10.2015 16:55
+
Да, я жил в Киеве, несколько лет, и не только в Киеве, но в других городах Украины, - преимущественно в городе Хмельницкий, где я и овладел в совершенстве украинским разговорным языком. Во многих был городах, и больше колесил по Центральной и Западной Украине. Белая Церковь, знаю, находится чуть южнее украинской столицы, очень близко, - но, побывать там не представилось случая, и уже вряд ли представится, поскольку теперь я уже живу дома, в Карелии. Так что в Украину, если и попаду, то теперь уже очень не скоро.
А Киев лично в моих глазах - скучный город: слишком много русской речи там слышно. Ехать из России в другую страну, чтобы снова там слышать русскую речь - какой смысл?... Если нет чувства колорита, то теряется и вся прелесть поездки.... Поэтому лично меня больше всего впечатлил Львов, хотя дольше всего я пожил, как уже говорил выше, в Хмельницком, - так получилось. Но, Львов я не забуду никогда: во мне он оставил самые глубокие и самые приятные воспоминания.... Хотя и Хмельницкий тоже понравился, - в нём очень приятная атмосфера, - но, с архитектурной точки зрения он как-то более по-европейски стандартизирован, чем Львов. И, есть ещё один нюанс: во Львове принято обращение "пан", "пани", - на польский манер, - а в Хмельницком этого уже нет, а жаль.
Братислав Либертус Новинки 06.10.2015 17:16
+
Киев Скучный? Позвольте не согласиться.В добрые старые времена это была одна страна,а не другая и на улицах звучала русская,украинская,польская и еврейская речь,на равных.Таким я впервые увидела Киев и это было очень интересно и необычно,хотя все были не паны,пани и паненки,а товарищи и очень много друзей ,всем было комфортно.А Львов,он очень мало , с исторической точки зрения,просуществовал ,как украинский город,поэтому там совершенно другая ментальность,ближе к западной, очень хотелось бы побывать,но теперь-УВЫ!А Карелия-просто сказка,редкая наша северная красавица,побываешь и влюбишься навсегда.В юности с рюкзаками мы прошли по многим её тропинкам,ВЫБИРАЯ КАЖДЫЙ РАЗ ВСЁ НОВЫЕ И НОВЫЕ МЕСТА И НЕ УСТАВАЯ ВОСХИЩАТЬСЯ.Удачи Вам,Братислав ,успехов в творчестве.С уважением
Лариса Тарнавич 07.10.2015 19:22
+
Da roih nenga! Passibo.
Братислав Либертус Новинки 07.10.2015 20:24
================================================================================
Рецензия на «Я гидуюсь пiдняти очi» (Братислав Либертус Новинки)
Нужно верить!
Нужно выжить
Мир Вашему дому
Дякую
З повагою Олег
Олег Устинов 27.09.2015 08:10
+
Амінь. Дякую, Олег.
Братислав Либертус Новинки 29.09.2015 03:06
Братислав Либертус На Украинском 27.03.2018 13:24 • Заявить о нарушении
www.proza.ru/comments.html?2015/09/25/1115
Братислав Либертус На Украинском 27.03.2018 13:25 Заявить о нарушении
Братислав Либертус На Украинском 27.03.2018 13:25 Заявить о нарушении