Ветра и горы

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/03/18/1608

Гермес тим часом засідав,
до гір він ближче прилітав,
де повітруль живуть дядьки,
гірські потужнії вітри.

У кожного такого вітерця
є норов свій, своя душа,
такі летючі й різні всі,
хто носить сніг, а хто - дощі.

В будь-яку спеку й холоди
у горах полетять вітри,
Борей – північний, а ще три:
Нот з півдня та інші були.

Евр - східний вітер, а Зефір 
повіяти із заходу хотів,
сини Астрея - всі вітри,
а Еос мамою звали.

Гермес до Астрея прилітав,
бо молодість свою згадав:
як із дорученням літав Зевеса
в сандалях з крильцями із неба.

Летів не сам, багато з ним
напівбогів, архонтів, писарів,
поки Зевес на північ Лесину летів,
Гермес там про торгівлю гомонів.

Щоб успішно справи розвивались
і люди по світах не роз’їзджались,
потрібна вудка, а не тільки риба,
і усувати у законодавстві хиби.

У виконанні є резерви,
про це видовищ будуть теми,
про школи і лікарні, де вітри
тривог дорогам додали.

Летять боги-вітри горами,
та стримає вітрів Астрей,
рожевосяйна вийде зранку Еос
і усміхнеться із небес.

Продовження: http://www.proza.ru/2018/04/15/2400
22.03.2018.
Картина із інтернету.