Мрiя лiйки

 МРІЯ ЛІЙКИ

1.
Я знову до Тебе, Тату...
Сиджу мовчки на колінах...
Не хочу я ніц питати,
Й просити не хочу ніц я...
Попрошу хіба що настрій,
Душевного трошки світла...
Бо людям не вистачає;
Крім мене - хто буде світити?

2.
Ще люди шукають ніжність...
То хай би я ніжним буду...
Пошли мені музу лише,
В чиї я потраплю пута...
Шукають добро та віру...
Хай дам їм усе, у вчинках.
Ти ж можеш це вкласти, - в мірі,
В якій проявити міг би.

3.
Шукають сердечність в Гуглі...
Направ їх до мене, Тату.
Я ж хочу потрібним бути,
А отже - і віддавати...
Що маю? Скажи, що годен
Ти вкласти, аби примножить...
Дірявим створив Ти посуд,
Що ллється словами дощент.

4.
Щодня - я немов та лійка:
Ти в мене, а я - все людям.
І знову пустий, бо дірка
Досілі не є заткнута.
Можливо, що так то треба:
Давати, чого не маю...
То жовчю проллюсь, то медом...
А сам - ніц не відчуваю.

5.
Гуляє крізь мене вітер;
Гуляє, немов крізь тамбур...
А хочеться все прожити,
А не лиш про те писати...
І хочеться бути повним,
І щоби кому віддати...
Потрібним я бути хочу.
Та мушу, по-перше, взяти...

6.
Закрити, нарешті, дірку,
І домом, нарешті, стати.
Зігрітися і ожити
Намріяним, врешті, щастям...
Але - за ціною думка:
Що мушу за те віддати?...
Ти дай мені все у руки,
А я - хочу вибирати...

29.05.2014
Братіслав Лібертус Поет


© Copyright: Братислав Либертус Новинки, 2014
Свидетельство о публикации №214052902116