Моя дружина навчила мене плакати, молитися, співати, забувати про себе, вірити очевидній брехні, брехати, хворіти, вити гніздо, жаліти себе, вставати на бік дітей, звертати увагу на красивих жінок, вгадувати бажання, мовчати, ховатися і таїти, літати, слухатися, не боятися темряви, висоти, швидкості, грому, зубного лікаря і смерті, сміятися уві сні, любити людей, відчувати себе в будинку, читати і писати.
Зв'яжу тобі шкарпетки з теплих рим,
з віршів, думок і спогадів щасливих
про сенс і про абсурд, щасливий дім
і затишок, хурделицю і теплі зливи,
про нас, гарячі маки і волошок синь,
ще про дрібниці різні і невипадкові...
У всякі холоди, кохана, їх носи,
немислима моя і невимовна.
Дружина письменника
© Copyright: Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №218041300428
Свидетельство о публикации №218041300428
Рецензии