Корова и овод

          “Дз-з-з!” - гудів ґедзь, вилітаючи із узлісся на пасовисько. А там паслися корови, що жували молоду траву із квітами. “Дз-з-зу! – незадоволено задзижчав гедзь. - Ці корови дуже товсті. У лісі є косулі, худі і швидкі, їх можна вкусити, а ці - дуже великі і товсті, вони - справжні корови.”
          Але корови не зважали на дзижчання гедзя і далі жували траву. Він присів на одну із них – високу, із особливо великим вим’ям. У неї була біла морда із малою плямою і великі очі. Корова ретельно щипала траву, бо незабаром мав настати вечір. Увечері стадо піде назад у село, корів почнуть доїти і від кожної отримають багато молока, з якого приготують смачні продукти.
          “Чому вона така боката? - зудів гедзь. - І вим’я велике? От якби схудла, то була б краща, але на косулю вона все одно не стане схожа!” – він присів на бік корови і став намагатися вкусити.
          "Му-му-у!" - озвалася корова. Вона не помітила гедзя, хоча ніби щось відчула. "Хлясь!" - і корова щосили вдарила хвостом. Хвіст поцілив точно і прибитий гедзь упав у траву, а корова ненароком затоптала його. Потім вона почала знову їсти траву і наповнювати вим’я молоком. Вечірнє сонце сяяло на горизонті і виглядало промінням із-за гори. Корів погнали до села. Корова пішла по стежці. Вона дивилася поперед себе і, можливо, думала про відпочинок.
          Іноді критикують тільки для того, щоб вкусити і присмоктатися для власної поживи. Гедзь також може критикувати корову. Якості, які він вважає недоліками, насправді, можуть бути достоїнствами, хоча і не для нього. А ще буває достатньо одного руху, щоб невдаха-критикан зник.

22.04.2018.
Світлина із інтернету.