Сорт и уход
По обидва боки сітки загороди для кіз теж росли нарциси. Одні - у густій траві, а інші залишилися по той бік паркану – у загороді. Кози топталися по листках, але їсти їх так і не захотіли. Пекло сонце, поливав дощ. Багато дрібних цибульок сиділо у землі, але вони там росли давно і вже багато поживних речовин використали із грунту.
Минула осінь, настала зима. Пожовклі квіти заховалися. Укривав їх зимою густий шар снігу і цибульки нарцисів чекали весну.
Прийшла весна, розтопила сніг. Першими до сонця потягнулися листки білоцвітів, а поруч - нарцисів. Пересаджені із лісу білоцвіти цвіли у квітнику і посеред трави майже однаково рясно. Лісових переселенок особливо не турбували умови росту. Вони відцвітали, запасали з листків поживні речовини, їхнє листя жовтіло і вони зникали в землю до наступної весни.
У квітнику росли великі сортові нарциси. Вони квітли поруч із крокусами, ранніми тюльпанами і мускарі. Хитали голівками під вітром і ніби озивалися до звичайних білих нарцисів: “Коли почнете цвісти? Вам уже пора.” І білі нарциси посеред трави розквітали. Їм було тісно, та все ж вони витикали на світ дрібні білі голівки квіток.
А нарциси у загороді не розцвітали. “Чому не цвітете?” - питали сусідки. Та нарциси тільки сумно згинали поламані козами листки і не розцвітали. Але якщо їх викопати, висушити і пересадити у квітник по одній цибулині, то кожна із них через деякий час зацвіте великою квіткою. Майже такою, як і сортові нарциси.
Квіти цвітуть, якщо можуть. А як їх доглядають, то вони усміхнуться сонцю і навколишньому світу квітами. Кожна власною.
22.04.2018.
Світлина автора.
Свидетельство о публикации №218042402055