Примак

Із нотаток слідчого

        Сьомого листопада в одному з глухих сіл сталося подвійне вбивство. Такої резонансної події в районі не було з часів ОУН-УПА. Розбиратися виїхала слідчо-оперативна група на чолі з прокурором району. Однак справа ця виявилася простою та вже вирішеною.
       
        Іван разом зі своєю сім’єю вісім років жив у «приймах» у батьків дружини. Працював він трактористом у колективному сільськогосподарському підприємстві – КСП. Заробляв мало, а вкрасти в зубожілому колгоспі особливо було нічого.
        Дружина Галя, майже постійно перебуваючи в декретній відпустці, не працювала. Підростало у них трійко дітей – два хлопчики й дівчинка. Відповідно семи, п’яти і двох років. Теща Марія працювала головним бухгалтером КСП, а тесть Микола – водієм молоковоза.
        Спільне життя Івана і батьків дружини з самого початку не задалося, а коли народилася донька, то через тісноту і зовсім стало нестерпним. У сім’ї панував матріархат, який Марія ретельно плекала. Теща була дебелою жінкою з владним, грубим обличчям, яке ніколи не посміхалось, з величезною бородавкою на підборідді. Її нестерпно гучний і гидкий, як здавалося Івану, голос, не стихав з ранку і до вечора. Тесть – високий, худий як жердина мужик, був у дружини «під каблуком», панічно боявся її та в усьому підтакував.
        Постійні, здебільшого надумані та безпричинні причіпки, зауваження, докори тещі зводили його з розуму. Іван у неї  був збитковим у всьому – заробляв  мало, господарством не займався, мамою не називав, пиячив ... Хоча і заробляв, і хазяйнував, і випивав він не більше і не менше інших селюків. А називати  тещу мамою, як і татом тестя, у нього не повертався язик.
        Без сварки або скандалу не минало й дня. Двічі доходило до бійки з тестем. Після першої сутички теща написала на Івана заяву в міліцію. Справа закінчилася протоколом. Районний суд за дрібне хуліганство оштрафував Івана на пристойну суму, що боляче вдарило по загальному сімейному бюджету. У зв’язку з такою прикрістю, коли вони побилися вдруге, Марія в міліцію не заявляла. Того вечора вона вибігла у двір і дві години поспіль на все село у повний голос голосила про те, яким закінченим негідником є її зять. Після цього Іван з Миколою більше вже не розмовляли один з одним. Теща ж продовжувала дошкуляти.
         Але покинути цей дім він не міг. Іван був з багатодітної сім’ї з сусіднього села. У рідній хаті разом з його батьками жили три молодші сестри і брат.
         Дружина Галина Марії не суперечила, слухалася її. Згодом матір налаштувала її проти Івана і вона поступово стала теж бачити у ньому одні лише паскудні риси, яких при інших обставинах може і не помітила б. Та наділена від природи флегматичним темпераментом, забита турботами про дітей і по господарству, вона Івана особливо не діставала, хоча і жодного доброго слова від неї він давно вже  не чув. Роками вони варилися у власному соку, не відпочиваючи один від одного навіть під час відпусток. Марія і Микола нікуди не виїжджали через жадібність, Іван з Галиною – бідність.

         Єдиною втіхою життя стали для Івана походи на полювання. Гладкоствольну рушницю, патрони і мисливську амуніцію він тримав у сейфі у повному порядку. Лише в улюбленому лісі, під спів птахів, скрип могутніх сосон і шерех листя, він знаходив душевний спокій. Вільно крокуючи, Іван дихав на повні груди і  відчував радість життя до такої міри, що навіть сам іноді співав пісні.
         Час від часу він приносив з полювання зайця чи качку, але відношення домашніх до нього це не змінювало. А колись він ходив на полювання разом з тестем, і тоді мисливській здобичі раділа вся сім’я. Але це було в далекому минулому ... З полювання в ненависний дім він повертався з тугою в серці, і по дорозі майже завжди завертав в кооперативний магазин, де випивав чвертку горілки і два келихи  міцного пива.
         
        Сьогодні вранці, близько восьмої години, Іван прокинувся від тещиного баритону. Сьоме листопада в колгоспі по старій пам’яті був вихідним днем, а у такі дні енергія Марії била через край.
        Знаючи, що Іван її прекрасно чує, але ні на децибел не знижуючи голосу, вона в сусідній кімнаті настійно «промивала» доньчині мізки. Казала, зокрема, що нероба Іван, сидить у них на шиї. Що інші мужики їздять на заробітки, а йому зайва копійка не потрібна. Відповідно про дітей і дружину він не дбає. Якщо не приносить грошей, то хоча б іноді допоміг по господарству, але ні. Негідник,  втече сьогодні на полювання, прошляється у лісі до ночі і повернеться п’яним. Далі вона монотонно перерахувала всіх позитивних зятів, яких в селі виявилося безліч. І у Петрівни, і у Максимівни, і у Федорівни ...
        - А у Миколаївни, - раптом заверещала теща, переходячи на ріжучий вуха фальцет, - зять в місті має два магазини і джип!
        Тесть гугняво підтакував зі своєї спальні. Стогін тещі тривав півтори години. Діти, що спали з батьками в одній спальні, звичайно прокинулися, але передчуваючи чергову свару, веселощів не заводили. Іван, на вилицях якого ходили жовна, стиснувши кулаки, з закритими очима лежав на ліжку. Несподівано завжди спокійна Галина не витримала і необачно сказала матері:
        -  Що ж Ви мені це все кажете, мамо, йому розкажіть!
        - І розкажу, нехай знає !!!,  - сиреною завила теща, вбігла в спальню Івана і стоячи біля ліжка, заламуючи руки, розпочала той же монолог. Тільки тепер її заклинання звучали набагато гучніше і були ще нестерпнішими. Тесть все так же гугнявив за стінкою. Всі до одного діти плакали. Іван механічно огризався ...
       
       Раптово в його мозку закрутилася відчайдушна думка, від якої в душі піднялася велика хвиля солодкої радості. Він навіть здивувався, чому йому в голову раніше не приходила ця прекрасна та геніальна ідея. Іван спробував її прогнати, викинути з голови геть, але вже ніяк не міг опиратися бажанню, яке дощенту поглинуло та засліпило його. Він навіть перестав огризатися і посміхався, чим привів тещу в стан оскаженілості.
          Через годину втомлена теща повернулася у свою спальню і прилягла на ліжко, де вже лежав, читаючи газету, вірний чоловік Микола. Галина і діти вийшли у двір.
         Іван повільно підвівся. З просвітленим обличчям пройшов в кінець коридору. Відкрив сейф, дістав рушницю і зарядив  її кульовими патронами на кабана. Але він збирався не на полювання, як це подумала Марія, що і лежачи у ліжку не забула дорікнути йому в цьому.
         Іван зайшов до їхньої спальні, підняв рушницю і першим пострілом впритул застрелив тестя. Через секунду, встигнувши навіть здивуватися, яка  величезна діра утворилася у тестя в грудях, він навів рушницю на тещу. Вона, нарешті, мовчала і, хапаючи великим ротом повітря, виряченими очима дивилася на нього. Відчувши майже фізичну насолоду, Іван вистрелив. Голова Марії щезла, залишилося лише масивна щелепа з бородавкою. На подушці утворилася кров’яна каша, одне око відлетіло і прилипло до люстри.
        Застреливши батьків дружини, Іван як був босий, з димлячою рушницею в руках, вийшов на ганок. Очманіла від пострілів дружина, стояла біля літньої кухні. Діти, що скам’яніли від страху,  скупчилися біля неї. До свідомості Галини поступово починало доходити, що хвилину тому вона стала круглою сиротою.
         Іван, важко дихаючи, дивився на неї і дітей. Його підборіддя затремтіло. Похапцем перезарядивши рушницю, він розташував її прикладом до низу, судорожно здійняв праву ногу та притулив великого пальця до спускового гачка.
         -  Живи одна !, - хрипко крикнув він, засунув до рота дуло рушниці і смикнув ногою. Пролунав постріл. У Івана знесло потилицю і він впав. Рушниця звалилася на його труп.
         Після огляду місця події, я підійшов до сараю, поєднаному з літньою кухнею, де займалася по господарству Галина, і опитав її. Розповідаючи про те, що трапилося, вона не припиняла хазяйновито готувати вечерю, кидати курям пшоно, наповнювати свинячі балії рідким комбікормом та напувати корів. Діти перебували поруч. Інстинктивно відсторонюючись від пережитого жаху, вони вже починали гратися у якусь свою невигадливу гру.