Он хотел жить в сказке

            Він хотів жити у казці. А навколо була не казка. По розбитій польовій дорозі текли весняні струмки. Гуляв вітер і носив чайок над морем. Рибальські хатини бовваніли коричневими точками на горизонті. Височів маяк і рибальська шхуна поспішала у порт. Вона була подібна на ту, на якій прибув батько після війни. Приїхав хворий. Йому - шевцю, як і матері-пралі, доводилося багато працювати, щоб прогодувати родину. Та кожного вечора він розповідав якусь історію про минуле життя. А якщо історії закінчувались, то він діставав із скрині маленький потертий томик казок “1001 ночі.” Тоді у старій хатині звучали східні казки. Схід був дуже далеким від датської півночі, але він ніби виринав із сторінок і розмальовував себе яскравими фарбами, оживав відважними героями і світив над далекими пустелями сонячним світлом, якого так не вистачало під час коротких зимових днів на півночі Данії.
           Стрибали вогники у домашньому вогнищі і підсвічували начиння, годинник, меблі. Усе, що оживе, затанцює і заговорить, розповідаючи історії про себе і навколишній світ. Він не вважатиме ці історії казками і не вважатиме себе казкарем. Та вони знову і знову прийдуть до нього своїми персонажами і навколишнй світ оживе, розквітне барвами і стане іншим: кращим і омріяним.
           У казці можна змінити дійсність. Але створені і прикрашені  фантазією казки не завжди закінчувалися щасливо. Іноді закінчення було нещасливим, як і навколишня дійсність. А вона була, справді, тяжкою: із працею для щоденного харчування, за таку-сяку одежину і дах на головою. А життя проходило у 19 столітті, коли люди хворіли і страждали від будь-якого болю: зубного, головного і не мали сучасних можливостей лікування, чи бодай знеболення.
           Дійсність була тяжкою, часто настрій і закінчення казки зображало її саме такою. А ще світ буває жорстоким до тих, хто відрізняється від інших будь-чим: виглядом, фізичною силою, особливостями характеру. Він із недовірою сприймав чуже товариство та галасливих дітей, бо це нагадувало дитинство і хлопчаків, які дражнили високого худого із тонкими кінцівками хлопчину, заглибленого у себе. У ті часи особливо складно доводилося таким особливим людям, заглибленим у власний внутрішній світ, де їм буває найбільш комфортно. Цей світ відкривається там, де така людина почуває себе у безпеці серед зовнішнього світу із природи, навколишніх речей і предметів. Тоді навколишній світ відповідає взаємністю і розповідає по себе чудові історії, які слід тільки відчути, почути і записати.
           Спочатку він слухав, уявляв і додавав дійових персонажів до свого маленького театру. Потім почав записувати їхні ролі і дії. Він захоче обов’язково показати п’єси у великому театрі, тому поїде за мрією – у Копенгаген. Там буде робота у театрі, спроби співати і писати вірші. Він розповідатиме дітям казки, які стануть популярними, і він наважиться видати збірки своїх казок. Створені ним герої, втілені у книжці, починали жити тривалим власним життям і не завжди закінчення було щасливим. Але вже хтось інший колись змінить казку, придумає як змінити нещасливе закінчення згідно законів жанру і бажання глядачів, створить фільми і мультфільми. Фантазії хлопчини із маленького містечка Оденсе оживуть, заговорять і стануть жити власним і кращим життям.
           Маленький хлопчик пустив паперовий кораблик по струмку від снігу, що танув, і побіг за ним далі, на берег. Він зустрічатиме з ним сонячний ранок, який обов’язково прийде.

2.04.2018.
Фотографія із інтернету:
Г.Х.Андерсен 2.04.1805-4.08.1875.