У лузi бiля рiчки

         У  лузі  біля  річки.

У  лузі  біля  річки,  «зелені  чоловічки»,
На  них  роса  упала,  і  зозуля  накувiала.

Зозуля  закувала,  нам  хлопці  нагадала,
Ой  не  гоже  спати,  «братів»  треба  стрічати.

Та  й  добре  пригостити,  за  стіл  їх  посадити,
Та  прямо  в  них  спитати.  Як  живуть  батько  й  мати?

А  ще,  як  жінка  й  діти,  чи  можуть  вони  радіти,
Так,  як  було  в  Союзі,  коли  всі  були  друзі?

Тепер  в  них  кулемети,  танки  й  гранатомети,
А  ми  майже  без  зброї,  і  не  такі  «герої».

І  варто  їх  спитати,  навіщо  проливати,
Червону  кров  у  брата,  що  в  нього  своя  хата?

За  те,  що  своя  доля,  й  навіщо  та  неволя,
Всі  хочуть  краще  жити,  що  з  цим,  «брати»  робити?

Ставати  нам  до  бою,  за  правду  і  за  волю,
Іти  нам  брат  на  брата,  через  придурка  тата.

Не  гоже,  то  є  браття,  нам  ворогувати,
Бо  накладе  прокляття,  на  вас,  батько  і  мати.

І  не  простить  Всевишній,  бо  ми  такі  всі  грішні,
То  ж  мушу  Вам  казати,  ідіть  додому  спати.
 
До  «родной  сторонки»,  і  до  дітей,  до  «жонки»,
І  до  своєї  хати,  Вас  будуть  шанувати.

                квітень  2014