П'янкий аромат з волі
От, раптом згадалося, як ...
Раненінько вранці, прокинувшись від свого сонного хропіння та нічних видихувань з наших закислених організмів, я відчиняю вікно і всі розквітлі рослини, полонені нами в задусі квартирної коробки, ураз відчувають порив своїх вільних братів.
П'янкий аромат з волі уривається до нашої з ними спільної в'язниці і змушуює серця тремтіти, а квіти бриніти і розкриватися.
І тільки обважнілі півонії, ті, що я приніс тобі позавчора з квіткової крамнички, залишаються все такими ж нерухомими, похнюпивши свої відрубані голови в різні боки багаторазової кришталевої труни, яку ми з тобою чомусь називали ...
Вазою чеського скла.
Аромат з волi
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2018
Свидетельство о публикации №218043000957
Свидетельство о публикации №218043000957
Рецензии
Не нав'язую. Пропоную поміркувати:
"раненінько" тут не грає - або ранесенько, або щось геть наче;
відчиняю вікно, тим більше, що далі є "розкриваються";
"ураз" замість "отут же";
"вривається всередину " мені не подобається - "уривається до";
змушуЄ;
похнюпивши свої - чи не зайве "свої", бо чужі аж ніяк не похнюпиш.
Ольгиня 03.05.2018 18:52 • Заявить о нарушении
"раненінько" тут не грає - або ранесенько, або щось геть наче;
відчиняю вікно, тим більше, що далі є "розкриваються";
"ураз" замість "отут же";
"вривається всередину " мені не подобається - "уривається до";
змушуЄ;
похнюпивши свої - чи не зайве "свої", бо чужі аж ніяк не похнюпиш.
Ольгиня 03.05.2018 18:52 • Заявить о нарушении