Лихие 90-е Гл. 5 1995 г. Часть 4-5 Над рекой

Козацька могила – комплекс, що включає в себе кам’яний хрест XVII століття та пам’ятний знак на честь українських козаків, встановлений в 1993 році.


ЛИХИЕ  90-е 

 ГЛАВА 5  1995 год

ЧАСТЬ  4-5   КОСТЁЛ  НАД  РЕКОЙ

Под фотографией этой картины – текст автора написанный на украинском языке…

Коротка історична довідка про місто:

Безперечно, міста, як і люди, мають свою біографію, притаманну їм долю й історію. І подібно людським, долі міст сповнені бурхливих подій, трагічних і яскравих водночас. Полонне – місто з багатим історичним минулим, яке своїми коріннями сягає сивої давнини. Про Хомору та “град Полонний в лузе Хоморном” згадується в літописних документах часів князювання Володимира Святославовича у Києві.

Місто називалося по-різному: “Полонноє”, “Полони”, “Польний”, “Полний”, а в давніх актах – “Полонная”, “Полонне”, “Полонне Великое”, “Полонне Новоє”, про походження назви існує кілька думок. Одні вчені вважають, що вона пішла від назви Полянської землі, інші – від слова “полонити”, брати в полон. Побутує і така версія: назву містові дало поняття “полонь” – луг, сіножать, безлісе місце. У 996 році князь Володимир Святославович приписав Полонне до київської Десятинної церкви. Сюди часто приїзджали великі князі Київської держави Володимир Святославович, Ярослав Мудрий, тут жив удільний князь Володимир Мстиславович, стояв із своєю раттю біля Полонного князь Данило Галицький. На місто нападали кочівники. Не злічити всіх спустошливих руйнувань, яких довелося зазнати місту більш як за 10 віків свого існування. Щоб захиститися від ворогів, населення будувало укріплення.

У ХІІ столітті на природній височині було зведено замок – фортецю із земляними валами, дерев’яним частоколом. Завдяки отриманого містом у другій половині XVI ст. Магдебурського права, набувають широкого розвитку ремесла, створюються ремісничі цехи, майстерні. Саме завдяки самоврядуванню, яке давало Магдебурське право, місто розвивалося як незалежна частка в державі. Наперекір руйнівним війнам, в місті залишились історичні пам’ятки сивої давнини: територія оборонної фортеці ХІІ ст., земляні вали, залишки замку на історичній Татарській вулиці (нині вул. П. Маркіша). В історії українського містобудування Полонне займає особливе місце, як унікальний приклад фортечного будівництва першої половини XVII ст., коли давньоруський замок, заново укріплений князем Острозьким, перебудуав італійський архітектор Мацей Трапола. Фортеця будувалась на п’ятикутній формі бастіонних укріплень за голландською системою.

Земляні вали Полонного становили 22 м. ширини при висоті 6 м. над рівнем поверхні міста, а зовні над сухим ровом 12 м. Ці вали, зміцнені кам’яними стінами, трьома баштами, розвідними мостами, складною системою підземель могли витримати трирічну облогу.

Через історію м. Полонного пройшли постаті князів Острозького, Любомирського, ватажків національно – визвольного руху Максима Кривоноса, гетьманів Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та багатьох інших. Живими свідками історичного минулого, які могли б розкрити невідомі досі сторінки історії міста, є підземні ходи, що проходять крізь його територію і привертають увагу археологів, науковців з багатьох міст України.

Суворі випробування випали на долю полончан в роки воєнного лихоліття. З горнила війни не повернулися 4002 наших земляків. В братських могилах поховано 8679 закатованих гітлерівцями мирних громадян. Жорстоким випробуванням для полончан були події, пов’язані з революційними потрясіннями, війнами, голодоморами, репресіями. Вікопомні події, славні імена постають у монументах, пам’ятниках, обелісках, вдячній пам’яті нащадків.

Джерело:
Довідка з сайту Хмельницької обласної ради

-----------------------------------------------------

Я уверена, что текс на украинском был понятен всем.

А теперь – вернёмся  к основному разделу…

На вершині пагорбу над річкою Хомора вже 400 років височить католицький храм, у якому мала свій початок парафія св. Анни. Був це на початку замковий костел-каплиця родини Острозьких під назвою Успіння Пресвятої Діви Марії, на протилежному від ярмарку кінці міста, направлений фасадом на схід, в напрямку центру, де стояв колись замок. Така нетипова локалізація виникла з призначення святині для двох сусідніх міст, але у сорокових роках XVІІ ст. костел був включений в границі фортифікації міста, тоді був побудований по другій стороні берега парафіяльний костел під назвою Св. Анни (не зберігся).
Засновником і фундатором замкового костелу був Іван (Януш) Острозький, воєвода волинський (1585-1593рр.), краківський каштелян (1593-1620рр.), князь Острозький (1608-1620рр.). Спорудив він цей костел завдяки своїй матері Зофії Тарновській, доньці краківського каштеляна, яку він дуже любив, поважав і котрій був безмежно вдячний за дар життя і за своє католицьке виховання. Януш був першим з роду Острозьких, хто перейшов з православ’я на католицизм, а було це в 1579 році.
У XVI-XVII ст. православні українські магнати часто одружувалися з польками-католичками. Це сприяло тому, що знатні українські родини приймали католицьке віросповідування, єднаючись цим самим з Апостолом Петром — Апостольським Престолом у Римі.
————————————————

На вершине холма над рекой Хомора уже 400 лет возвышается католический храм, в котором начал свое существование приход св. Анны. Это был в начале замковый костел-часовня семьи Острожских под названием Успения Пресвятой Девы Марии, на противоположном от ярмарки конце города, направленный фасадом на восток, в направлении центра, где стоял когда-то замок. Такое нетипичная локализация возникла по назначению святыни двух соседних городов, но в сороковых годах XVII в. костел был включен в границы фортификации города, тогда был построен по другой стороне берега костел под названием Св. Анны (не сохранился).

Основателем замкового костела был Иван (Януш) Острожский, воевода волынский (1585-1593гг.), Краковский кастелян (1593-1620гг.), Князь Острожский (1608-1620гг.). Построил он этот костел благодаря своей матери Зофии Тарновской, дочери краковского кастеляна, которую он очень любил, уважал и которой был бесконечно благодарен за дар жизни и за свое католическое воспитание. Януш был первым из рода Острожских, кто перешел из православия в католицизм, а было это в 1579 году.

В XVI-XVII вв. православные украинские магнаты часто женились на польках-католичках. Это способствовало тому, что знатные украинские семьи принимали католическое вероисповедание, соединяясь тем самым с Апостолом Петром - Апостольским Престолом в Риме.

                ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ