Лихие 90-е Гл. 5 1995 г. Часть 4-4 Полонное

ПОЛОННОЕ   КОСТЁЛ  СВЯТОЙ  АННЫ
ОСНОВАН  в 1583 году  ВОЛЫНСКИМ  ВОЕВОДОЙ  КНЯЗЕМ  Я. ОСТРОЖСКИМ
Myshtetl.org


ЛИХИЕ  90-е
 
 ГЛАВА 5  1995 год

ЧАСТЬ  4 -4  ПОЛОННОЕ


Полонне складалося колись з трьох самостійно укріплених міст, розділених коритом або затоками Хомори. Вже в XI ст. на високому березі Хомори, було зведено місто разом із службовим поселенням Воля (сьогодні це центр міста). Частина Полонного, названа Старим Містом, повстала у XI-XII ст. на протилежному березі на північ. На південь від Полонного — Волі і Старого Міста — близько 1570 року виросло Полонне — Нове Місто.

Протягом віків Полонне відомо було і своїми ремісниками. Завдяки отриманому містом у другій половині ХVI ст. Магдебурському праву ремесла набувають надзвичайного розвитку, створюються ремісні цехи. Саме завдяки самоврядуванню, яке давало Магдебурське право, місто розвивалося як незалежна частка в державі.
На місто часто нападали кочівники, щоб захиститися від них, мешканці Полонного будували різні укріплення.

У ХІІ ст. князі на природній височині вибудували замок–фортецю із земляними валами, дерев’яним частоколом. Однак фортеця не завжди рятувала місто від ворогів. Велике знищення в роках 1169 і 1172 принесли напади Половців, а в 1240 році місто було спалене татарами, тому що знаходилось недалеко від небезпечного Чорного Шляху, котрим йшли вони в глибину українських земель. Після великих руйнівних нападів відродженню міста допомагало його вигідне розташування на розвилинах торгівельних шляхів, що вели з заходу на схід до Києва і на південь до Меджибожа. Різні домові війни спричинили, що місто спочатку було власністю князів Київських, пізніше — Волинських, і в кінці було приєднане до князівства Галицько-Волинського.

-------------------------

Полонное возникло, когда с трех самостоятельно укрепленных городов, разделенных корытом или заливами Хоморы. Уже в XI в. на высоком берегу Хоморы, был построен город вместе со служебным поселением Воля (сегодня это центр города). Часть Полонного, названа Старым Городом, основана в XI-XII вв. на противоположном берегу на север. К югу от Полонного - Воли и Старого Города - около 1570 выросло Полонное - Новый Город.

На протяжении веков Полонное известно было и своими ремесленниками. Благодаря полученному городом во второй половине XVI в. Магдебургскому праву ремесла приобретают чрезвычайное развитие, создаются ремесленные цеха. Именно благодаря самоуправлению, которое давало Магдебургское право, город развивался как независимая часть государства.

На город часто нападали кочевники, чтобы защититься от них, жители Полонного строили различные укрепления. В XII в. князья на естественной возвышенности выстроили замок-крепость с земляными валами, деревянным частоколом.
Однако крепость не всегда спасала город от врагов. Большие уничтожения в годах 1169 и 1172 принесли нападения половцев, а в 1240 году город был сожжен татарами, потому что находилось недалеко от опасного Черного Пути, которым шли в глубину украинских земель. После крупных разрушительных нападений возрождению города помогало его выгодное расположение на развилке торговых путей, ведущих с запада на восток в Киев и на юг в Меджибож.

Различные домашние войны привили к тому , что город изначально был собственностью князей Киевских, позже - Волынской, и в конце был присоединен к княжеству Галицко-Волынскому.

                ПРОДОЛЖЕНИЕ  СЛЕДУЕТ