Картины из неволи

Картини із неволі,
стікає біль поволі,
сиділа поруч туга,
неначе йшла до друга.

"Ой, туго дорогенька,
не будь така лихенька,
а поможи чекати,
стояти і триматись.

Подам тобі олівчик,
присяду на ослінчик,
згадаю і побачу,
сюди покличу вдачу.

Удачу намалюю,
хай доленька почує,
а може край побачить,
який для серця важить.

Горби побачить, доли
і церкву в видноколі,
Андріївська вона,
Подол, його дива.

Побачить Київ у снігу
і Володимирську гірку,
дуб, плетиво гілля,
мости і береги Дніпра.

О, Києве, я повернуся,
вистою лихо і борюся,
побачу і почую знов
свободи віру, і любов.

А поки - буря і маяк,
засвітить в темряві усяк,
Парижу уявляю краєвиди
і вулиці там старовинні.

Країни є, моя та інша,
а річечка, мала і рідна,
колись це буде, а тепер
свій захист небо додає."

Терпіння небо дасть і силу,
прийдуть, бо попросили,
завжди їх небо додає,
хто просить їх і жде.

Картини із неволі
малюються поволі,
бо янгол помагає,
нехай оберігає!

Продовження: http://www.proza.ru/2018/05/23/1520
7.05.2018.13.40
Картина Романа Сущенка,
українського журналіста.