Pозсовуeться простiр

Як гарно, ніжно, прохолода,
Дощить тихенько, НАСОЛОДА!
Спілкуюсь завжди я з дощем,
Немов оголююсь і ЩЕМ.
До мого серця дотик дивний
Та як дитя і ще невинний
Перед людьми і перед Богом,
І бачиш ще нові дороги.
Здалось розсовується простір.
І Янгол любий завжди поспіль.


Рецензии