Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/05/05/1892
Цілує сонце небо,
іде із горизонту в далечінь
і легко опускається на землю
ніченьки темна тінь.
Іще над горизонтом - сонце
та пізнім золотом блищить,
і променем своїм останнім
вже темну землю золотить.
На фоні золота м'якого
чіткіші листя візерунки,
собою намалюють квіти,
а може у бокалі трунки.
Іще дрібні тичинки квіток
не облетіли, на гіллі сидять,
чекають вітряні привіти
і землю розпочнуть вітать.
Складні ті візерунки листя
ще намалює надвечір’я,
а сонце знов цілує небо
і золотом черкне подвір’я.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/05/12/1132
10.05.2018.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Сонце цілує небо...”
Целует солнце небо
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218051001833
Свидетельство о публикации №218051001833
Рецензии