Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/05/13/1787
Краси Карпат не можу я напитись,
де неба вільна висота й хмари,
із верху добре подивитись
на долини, річки й сади.
Цвітуть сади, шумлять потоки,
а небо лагідне й синє,
і ліс своїм зеленим боком
відтінків так багато зелені дає.
Світанок лагідний і надвечір’я
через гілки побачить сад,
останніх променів дозвілля,
але й від перших буде лад.
Тут небо синє і високе,
буває тісно там від хмар,
вони собою зачіпають гори,
а вільний вітер облітав.
Густо поля травою вкриті,
пух розлітався навсібіч,
синьо-блакитний шалик неба
протягується по горам на ніч.
Квітують вишеньки навколо,
в долини вже прийшла весна,
і поїзд повезе далеко
красу весни, що розцвіла.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/05/19/2003
11.05.2018.
Світлина Ігоря Винниченка:
“Краси Карпат не годен я напитись…”
Красоты Карпат не могу я напиться
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218051401785
Свидетельство о публикации №218051401785
Рецензии