Добранiч - уривок iз серiI оповiдок
Иллюстрация Тамары Маршаловой
Топ-топ, топ-топ...
Куди йде слоненя Кноп?
Слоненя Кноп йде вмиватися перед сном. Незабаром ніч.
- Ма-а-мо! - кличе маму слоненя Кноп, залазячи під ковдру.– Почитай мені, будь ласка, казку!
Мама Слониха читає слоненяті його улюблену казку. Малюк Кноп слухає й засинає.
Добраніч, слоненя! Солодких тобі снів!
Казочка для слоненяти Кнопа
Слоненя-кошеня
У південному містечку, в хатці чепурненькій, якось мешкало, до речі, Слоненя сіреньке.
Вранці йшло до дитсадка, вдень гуляло вдома...
А погідним вечірком кланялось знайомим.
І тоді вже, звідусіль, мамі говорили:
- Гарний, мамо, у вас син! Гарний крихта! Милий!
Тільки крихта не радів, що його хвалили - серед велетнів братів недооцінили:
- Я ж не котик! Всім відомо, слон - гігант, він важить тонни. Може він тягти вагона, зняти з висі виногрона, завантажити машину, поганяти дужу шину... Може все!
Та всі ці "може" дитинча навряд чи зможе.
І маля, зігнувши спинку, лізло в мамину торбинку...
Де й дрімало, кошенятком, гарне сіре Слоненятко.
Свидетельство о публикации №218051901120