Витер над тыхым мистом. Новела 2-1

Новела друга

ЗОШИТ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

1.   

Снігу нарешті дочекались лише в грудні місяці, але жодної радості він із собою не приніс. Зима накинулась на Білослав, мов шалений звір, прилетіла на крилах завірюхи, пригнала з півночі дикі морози, які вдарили так, що злякано затріщали і застогнали стовбури дерев, а горобці почали замерзати в повітрі. Щось коїлось у природі, щось дуже вороже людям – погода начебто вирішила перевірити жителів міста на витривалість, фізичну та душевну. Машини не встигали розгрібати величезні замети, які понасипало всюди всього за день чи два і продовжувало насипати. Електричні проводи провисли під тягарем снігу, який щільно обліпив їх по всій довжині. Вітер ще більше погіршував і без того далеко не просте становище. Сніг падав густо, бив у обличчя, сліпив очі перехожих. Автомобілі по вулицях повзли повільно і коли-не-коли гавкали своїми клаксонами, попереджуючи інших водіїв та пішоходів. Декілька днів, найморозніших та сніжних, малюкам було дозволено не ходити до школи, а в старшокласників, особливо в тих, хто вчився в другу зміну, проводили всього по три-чотири уроки. Кінця цій негоді, здавалось, не буде ніколи.  Прогнози по радіо все ж таки подавали слабку надію на те, що ближче до середини місяця все це має ущухнути, а під Новий рік і зовсім обіцяли «широку відлигу». Що стосується відлиги, то на неї навряд чи хто-небудь чекав з нетерпінням, а от доброї ясної зими хотілося всім. Дітлахам уже давно мріялось про веселі снігові гірки, лижі та ковзани, а щодо дорослих, то вони, хоча й старанно удавали, що все це їм байдуже, а насправді просто соромилися признатися, що дитячі забави для їхніх душ не такі вже й далекі. Що не кажіть, а кожний дорослий заздрить дітям, і навіть найповажніший, який-небудь лисий чолов’яга з великим черевцем і в окулярах безсумнівно ніколи не відмовився б повалятися в снігу або скотитися з гірки на власному портфелі, якби одного чудового дня у нас взяли та й скасували авторитет та солідність. 
Синоптики, як правило, дуже часто помиляються, тому в наш час люди здебільшого зовсім не довіряють їм і беруть із собою парасольку саме тоді, коли Гідрометцентр обіцяє сонячний день без опадів. Одначе цей раз став винятком, і прогноз не помилився: у середині грудня вітри й дійсно ущухли, морози послабшали, і в місті нарешті настало щось подібне до нормального життя. Крізь намети, щоправда, ще довго доводилось прокопувати доріжки, особливо у дворах, де в кожному куточку і під кожною лавкою було стільки снігу, що двірники тільки потилиці чухали.  Але все ж таки це були вже дрібниці в порівнянні з тим, що випало пережити нещодавно.
Появилися гірки та ковзанки. У міському парку залили аж ціле футбольне поле, і тепер туди приходили ковзатися дітлахи з усіх районів, навіть з Верхоріччя, де був свій парк. Дні стояли сонячні й красиві, свіжий сніг ряхтів під ногами, і повсюди: на покрівлях, на гілках дерев, на проводах – висіло біле снігове мереживо. Небо було високим і синім, а повітря – чистим і смачним. У людських душах прокинулась бадьорість, на просвітлих обличчях заграли усмішки. Наближався Новий рік, і настрій в усіх був святковий і піднесений. Усі крамниці були повні народу – кожний старався купити собі на свято що-небудь особливе, щоб потім про це можна було згадувати теплими словами аж до самого кінця року. На головному майдані Білослава, навпроти пам’ятника Леніну, уже поставили високий брунатний залізний стовп з привареними до нього по всій довжині коротенькими трубками. Напередодні Нового року в ці трубки втикалися зелені соснові гілки, і стовп перетворювався на смереку, навкруг якої в новорічну ніч веселилося майже все місто незважаючи на те що вдома, по телевізору, можна було б у теплі і з чашкою чаю в руках спокійно подивитися «Голубой огонек».
Одначе синоптики знов таки не помилилися – настала відлига. Знову з усіх боків натягло хмар, з моря повіяли теплі вітри, і з покрівель почало капати. Ковзанки стали непридатними для спортивних забав, гірки осіли, і діти засумували й понурились. Досвідчені дорослі не без певної долі єхидності втішали дітей, кажучи, що довго така погода не триватиме, через день-другий повернуться морози, і тоді ковзанкою стане весь Білослав. Так воно й вийшло. Незабаром настала страшенна ожеледиця. Пісок і сіль, розсипані на вулицях, допомагали мало – люди падали й ламали собі руки та ноги. Двірники щодня били кригу на дворах ломами, але за ніч вона знову наростала – звідки тільки й бралася! Напередодні Нового року колійний раз випав сніг, але від нього стало ще гірше – криги під ним було зовсім не видно, і тому, ступаючи наздогад, люди стали падати ще частіше. Очевидно, випробування для міста повинні були скінчитись ще не скоро, і воно лаштувалося до них усіма силами, щоб зустрінути неприємності в повному озброєнні.