Навряд чи ми побачимось у цьому житті(?)
Здалось мені, що я для Вас чужинка.
Весь час знаходжусь у постійній самоті,
Немов однесенька та зайва вже билинка.
Між нами було завжди дивне скло,
Ви мене бачили, а я лиш вашу тінь.
Блукали, спотикалися Добро, Тепло…
А замість слів звучав незрозумілий Дзвін
Вночі Тінь не існує, як небо беззіркове,
Та легковажний вітер заколисАв ліхтар.
Я підганяла час, най сонце достроково
Вмикає своє світло для тіньових примар.
Для Вас цікава гра сльозиночки жіночі,
Немов смакуєте отих жінок страждання,
Чия-то безнадія, чиїсь безсонні ночі…
Такими не бувають ні ніжність, ні кохання.
Примари безсоння
© Copyright: Нелли-Киев, 2018
Свидетельство о публикации №218060200701
Свидетельство о публикации №218060200701
Рецензии
