Как будто на ветвях она сидит

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/05/20/1708

Неначе на гіллі вона сидить,
перебирає струни ліри вмить,
такою греки музу зображали,
може й невидимою відчували.

Їй классику подобається слухать,
ще спів птахів, природи голоси,
вітрів шум чути й хвилі моря,
що ніби голосом промовлять.

На лірі мелодійно грає,
а іноді вона ще й заспіває
голосом ніжним без промов,
текст напиши – співає знов.

Полігімнія – така муза осяйна,
ліру свою придумала вона
і під мелодій звуки ніжні
творити надихне успішно.

Всі танці пам’ятає і пісні,
які присвячені вірі й красі,
ораторів чудова муза надихає,
якщо мистецтво це вивчають.

Так зрозумієш таємницю слова,
а це - реальна сила, що готова
хороше і погане сотворити,
з цим словом доведеться жити.

Допоможе творити багато,
отож недаром називати
будемо – Полігімнія-краса,
муза роботяща і світла.

Прекрасна, музо, осяйна,
світліє із тобою хай душа,
натхнення із тобою прилетить:
струну торкни і з'явиться за мить!

Продовження: http://www.proza.ru/2018/06/10/711
27.05.2018.
Картина із інтернету.