Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/06/02/953
У кожного світання – чари осяйні,
нагадують, що час кінчатися весні,
і в літо із бажанням увійти,
все в ньому встигнути і віднайти.
Ріки знайти і моря краєвид,
світанок чарівний зустріть,
у ньому сонцю хмари золотити
і свіжістю ранковою бриніти.
Воду знайти із річки і дощу,
завісу відчувати з даху водяну,
яка напоїть сад, город і квіти,
під сонцем кольорами їм світити.
Відчути ягоди всі літні й фрукти,
із дерева, а чи куща смикнути
і прохолоду лісу у спекотний день,
в якому заспіває кожен птах пісень.
Як тихі біля гнізд птахи, то не біда,
бо вітерець у кронах заспіва
і тихим леготом зашелестить,
бо лише вітерець не спить.
Він небом хмари проганяв,
одна за одною зграйкою направляв,
хай буде з ними всім чудовий день,
співає навколишній світ пісень!
Продовження: http://www.proza.ru/2018/07/02/1687
3.05.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“У кожного розсвітання – свої чари.”
У каждого рассвета - очарование сияющее
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218060701382
Свидетельство о публикации №218060701382
Рецензии