Ностальгiя

               
                (думки емігранта)

Ця ваша ностальгія - для глухонімих сліпців.
Нелюдська учорашнього буття гримаса.
Ще вчора з нас, як лист капусти з голубців,
зривали шкіру і криваве оголяли м'ясо.

Мільйони нас поїхали й втекли,
зацьковані і вигнані, зневірені і хворі,
принижені, сиділи, втратили усе, які
тортур зазнали і параші сморід.

Ми, відшкрібаєм з душ невільницький ясир,
без дозволу по світу вільному мандруєм.
Вбираючи свободу в груди, ніби еліксир,
старі глибокі рабські рани ми лікуєм.

Нехай останній не розтанув ще синець,
минуле не клянем, не лізем у пророки,
хоча вганяли в нас горілку і свинець,
жорстокої вітчизни переконливі уроки

Тим, хто довбешкою кивають в такт
ідеям і судилищам дурним, убогим,
ціна,  - совєцький ламаний п'ятак,
сліпим, глухим і отупілим від ідеологій.

Позаду все! Плакатам віри в нас нема!
Ми більше не живемо в тій Росії,
що - під сузір'ям Плахи і Сокири. І дарма
вам голосити вже про ностальгію!