Семейный подряд

В последнее время стало очень модно "отмывать" деньги на многократном, регулярном переукладывании дорожных бордюров и  замене покрытия вместо асфальта на тротуарную плитку.
И вот что характерно: плитку решает укладывать муж-папик (мэр города), а изготовлением плитки занимается мамочка... Ей (мамочке) по документам принадлежит заводик, производящий и плитку, и бордюрный камень. Получается семейный подряд!
И деньги все - в семью... Здорово, правда? А вы говорите: коррупция!
И ещё приятный момент! Колоссальные деньги можно "отмывать" на повторной замене плитки, которая быстро трескается, проседает и выкрашивается... Да! С плиткой можно столько намутить! Тут поле для творчества непаханное! А вроде в городе создаётся иллюзия вечного строительства, всё время что-то меняется! И гастарбайтеры, кладущие плитку халтурно, на песок вроде всегда при деле...


Family contract
(English translation of the author S.B.Alexandrov-Snegyr)

In recent years it has become very fashionable to "wash" money on multiple, regular shifting of road curbs and replacing the coating instead of asphalt on the paving slabs.
And that is typical: the tile decides to put the husband-father (the mayor), and the tile manufacturer does mommy... Her (mom) according to the documents belongs to the factory, which produces and tile, and curbs. It turns out the family contract! And all the money in the family... Great, right? And you say: corruption!
And still pleasant moment! Huge money can be "laundered" on the re-replacement of the tile, which quickly cracks, sags and is painted... Yes! Tiles can be so muddy! There is no field for creativity! And like the city it creates the illusion of eternal construction, all the time! And the guest workers, who put the tiles carelessly, on the sand like always in business...



Сімейний підряд
(Переклад автора С.Б.Александров-Снігур)

Останнім часом стало дуже модно "відмивати" гроші на багаторазовому, регулярному перекладанні дорожніх бордюрів і заміні покриття замість асфальту на тротуарну плитку.
І ось що характерно: плитку вирішує укладати чоловік-папік (мер міста), а виготовленням плитки займається матуся... Їй(матусі)за документами належить завод, що виробляє і плитку, і бордюрний камінь. Виходить сімейний підряд! І гроші всі - в сім'ю... Здорово, правда? А ви кажете: корупція!
І ще приємний момент! Колосальні гроші можна "відмивати" на повторної заміни плитки, яка швидко тріскається, просідає і фарбували... Так! З плиткою можна стільки намутили! Тут неоране поле для творчості! А ніби в місті створюється ілюзія вічного будівництва, весь час щось змінюється! І гастарбайтери, кладуть плитку халтурно, на пісок начебто завжди при ділі...