Жизнь, отданная небу. Гл. 12

                ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ НЕБУ!..               
               
                ГЛАВА  12

     Вертаючись в спогадах про роботу полтавських екіпажів в Польщі, раптом замислився про наслідки загибелі комуністичної ідеології, розвалу Радянського Союзу, падіння диктатури генерала Ярузельського… Наше перебування в Польщі випало на період, коли після падіння диктатури Войцеха Ярузельського і встановлення демократичного правління, в країні різко загострилася політична боротьба в вищому партійному керівництві Польщі. Почав набирати силу опозиційний профспілковий рух «Солідарність» – на великих металургійних заводах та на судноверфях постійно виникали страйки. Робочі вимагали збільшення зарплат та покращення умов  праці.
     І хоча на всій території Польщі знаходилося багато радянських військових частин, аеродромів з військовими гвинтокрилами та літаками, партійне керівництво і уряд СРСР не рішалося ввести війська в країну. Більшість політичних експертів визнають величезну роль у цьому – генерала Ярузельського, який зміг, в потрібний момент, переконати керівництво Радянського Союзу, що зможе за допомоги своєї армії навести лад в країні… Та робочий клас Польщі виявився набагато мудрішим та більш настійливим, чим про нього думали його правителі… Масові виступи народу, постійні страйки змусили Ярузельського піти у відставку і була сформована демократична коаліція!.. А в Радянському Союзі настала ера Горбачовської перебудови!..
     Михайло Сергійович на всіх міжнародних зустрічах, форумах запевняв – повторення Чехословакії, Угорщини вже не може бути. От тому в Польщі обійшлося без зовнішнього втручання. Та, як вчить нас історія, безболісно ні одна революція не минає!.. З-за масових страйків ведучі галузі промисловості країни опинилися на грані банкрутства. Уряд, під натиском вимог робочих, вимушений був збільшити зарплати та пенсії і, як наслідок, злотий знецінився, різко зросла інфляція. В населення накопичувалася не забезпечена  товаром грошова маса. Я добре пам'ятаю ті безконечні черги навіть за туалетним папером, не кажучи про любі промтовари.
     Коли ми повернулися додому після відрядження, я негайно оформив виклик для пана Олека з його жінкою і коли вони приїхали на своєму авто, я  сів замість нього за кермо і ми моталися по всім ближнім містам (Харків, Дніпропетровськ, Кременчук, Суми, Світловодськ), а вони купували все, що можна – від ювелірних виробів до техніки (аби в авто влізло). До того ж, це виявилося так заразливо, що довелося швидко оформлювати виклики головному агроному з жінкою та деяким друзям з Орлово. Все це відбувалося ще до розвалу Союзу і я, мабуть, відчув, що нас очікує така ж, як в Польщі розруха та пусті прилавки в крамницях. Так і сталося, через три-чотири роки нам довелося просити своїх друзів оформити нам виклики, щоб поїхати до Польщі на закупівлю промтоварів, одягу!.. Чому я згадую все те зараз? Хочу просто порівняти наслідки краху комуністичних режимів В Польщі і у нас!..
     Треба добре пам’ятати – ідеологія комунізму в Польщі проіснувала тільки якихось сорок років, тоді як Радянська влада насаджувала ідеї марксизму-ленінізму більше семидесяти років. Очевидно, більш високий рівень самосвідомості народу дозволив Польщі, за доволі короткі строки, подолати повний розвал своєї економіки та відновити фінансову стабільність країни!.. Налагодилася робота заводів та фабрик, відновилися промисловість, сільське господарство з фермерством, стали працювати приватні підприємства по переробці та виготовленню сільгосппродукції!.. Цьому дуже допоміг провал в Польщі ідеї колгоспів та колективізації!.. В ті роки я кілька раз гостював в Польщі у родичів та друзів, тож доводилося спілкуватися з людьми різних верств польського суспільства. З тих часів маю уяву про настрій і сподівання населення Польщі!..
     Після прийняття плану відродження економіки, запропонованого Лешеком Бальцеровичем, який назвали «шоковою терапією», країна почала, хоча й важко, видиратися з тої ями, в яку її затовкло державне, соціалістичне планування!.. Так, для простого люду це були дуже нелегкі роки, були й мітинги, й демонстрації… Я зустрічався з місцевими поміщиками, моїми добрими друзями, з керівництвом PGR-у, жив у своїх родичів. І на цих зустрічах часто згадували з прокльонами Бальцеровича – але ж ця економічна політика все-таки себе виправдувала повністю!!! Промисловість повністю відродилася, зміцнів злотий!
     Та все ж згадую, як робітники, в той час боролися за свої права та робочі місця. А Радянський Союз, щоб утримати Польщу на орбіті своїх інтересів, направляв ешелони з вугіллям, як допомогу братньому народу (з-за страйків польських шахтарів промисловість Польщі опинилась в кризисі), от тут і проявилася різниця менталітетів польського і радянського робочих класів… Польські шахтарі, щоб зберегти свої шахти та робочі місця, не зупиняючи страйки, виходили до кордону та лягали на рейки, щоб не допустити ці «братські» ешелони в свою країну і навіть приварювали вагонні колеса до рейок!.. Тоді як в «вільній Україні», щоб врятувати небувалі бариші олігарха Ахметова, Україна закуповує за гроші з бюджету вугілля аж з Південної Африки, Америки, забезпечивши робочими місцями робітників цих країн і прирікши на злидарство своїх шахтарів…
     В цьому і є різниця наших менталітетів!.. От які зараз дороги в Польщі, красень вокзал в Кракові – відбудовані за кредити з Заходу але з досконалим контролем витрат кожного гроша! Але ж нам також виділяли пільгові кредити на будівництво доріг, поселень для біженців, на розвиток зеленої енергетики та знайшлися наші «розумники» і винайшли способи сховати левову частину тих коштів до своїх бездонних кишень… А чого коштує наша боротьба з хабарництвом і метушня зі створенням антикорупційного суду… Після усього, що я бачив в Польщі і добре знаючи чим живуть наші чиновники та міністри, якось не віриться, що ми скоро станемо цивілізованою та квітучою державою… Та може я просто невиправний песиміст? Може ж знайдеться і у нас свій Бальцерович рятувати економіку?
     Яких тільки політиків не було у руля нашої прекрасної, бідолашної України і, поклавши руку на серце, можу впевнено сказати – ні один з них щиро не болів душею і серцем за простого УКРАЇНЦЯ, за його щасливу долю… Всю піраміду влади завжди хвилювало – як затриматися при владі якомога довше, затриматися якнайдовше біля корита та повніше накопичити свої засіки…
     Треба визнати – за ці двадцять шість років всі вони навчилися цій майстерності досконало… Як іноді соромно і неприємно слухати всі ці переможні та пишномовні звіти про виконані роботи, про досягнуті успіхи (особливо перед черговими виборами) і при цьому їздити по нашим, вщент розбитим, дорогам, спостерігати наші розорені села, лічитися особисто в «реформованих» поліклініках і лікарнях… А найбільше лякає те, що на нашому політичному обрії ні на кому навіть поглядом затриматися!..

  Copyright: ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ         - 2018-й рік
    переклад українською мовою       - 2025-й рік