В саду у мами вишні розцвіли,
І яблуня стоїть, мов наречена.
Тут ми колись давно, іще малі,
Вдавали, що цей сад – велика сцена.
Ми грали в долю, грали у життя…
Була театром наша рідна хата.
Пелюстки снігом кануть в небуття,
Лишивши нас дитячих мрій і свята…
Сум хмарою із неба упаде
Картатою хустиною на плечі…
Та знову й знову мамин сад цвіте,
І тулиться до серця теплий вечір…
Вишневий сад
© Copyright: Валентина Комина, 2018
Свидетельство о публикации №218070100616
Свидетельство о публикации №218070100616
Рецензии