Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/06/07/1382
Над сосновим лісом
хмари виростали,
а понад листяним –
інші пролітали.
Городили небо,
та щось залишали:
небесам відтінки
різні додавали.
А що перший колір –
лазурово-синій,
він бував найближче,
над липами димів.
А що другий колір –
блакиттю миліший,
самий дальній колір
був іще світліший.
Небеса ранкові
сонце зустрічали,
у лісах-лісочках
доріженьку звали.
Звали доріженьку
хмари за собою,
та вона тяглася
смугою земною.
А дорога бігла,
в лісі простягалась,
небом, сонцем, лісом
земля прикрашалась.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/07/10/1901
6.06.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Принагідно – дещо з ранкового ужинку.”
Над сосновым лесом
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218070201687
Свидетельство о публикации №218070201687
Рецензии