Балада про лебедину вирнисть

                БАЛАДА ПРО ЛЕБЕДИНУ ВІРНІСТЬ

Лебеді...Летіли в небі лебеді
Немов би ті янголи,
Летіли над землею.
Земля пливла під ними ген
Пливла під білосніжнимими
Лебедів крилами.

Любов...Одна и назавжди
Зв'язала серця лебедів,
Білосніжної пари.
Купалися вони в коханні своїм,
Обнімалися,милувалися,
Жили одне одним вони,
А щастя від кулі нараз обірвалося...

Чому? Чому люди жорстокі такі?!
 Чому в світі стільки образ?!
Чому чуже щастя дратує ,
І підступність рождається в той же час?!
Постріл обірвав життя лебедя,
Упав бідолаха ген долі,
Чому скажіть і за що?!
Нащо руйнувати долю?!

Шукала лебідка коханого,
Кричала:-Коханий, деж ти?!
Озовись! -.
У відповідь тиша..
Лебідонька,гірко заплакавши,
Злетіла в небесну блакить,
І крила там склавши відважно раптом
Каменем кинулась вниз!....

Лебеді...кохають раз і на все життя,
Повчитися нам у них слід,
Коханням так дорожать вони,
І ніщо і ніхто не  в силі їх розлучить!
Лебеді...білосніжні лебеді...
Пара едина на дорогах буття,
Ділять разом біду,щастю радіють удвох,
Є у них те,що не цінуємо ми!

Люди отямтеся! Гей,схаменіться!
Годі вже болю,страждань і війни!
Годі ненависті,дорогу дайте любові,
Давайте повчимося у лебедів вірності!
Давайте повчимося у лебедів берегти
Любов і родинне тепло,
Давайте цінити нарешті життя,
Від цього залежить наше майбуття....