Рывок в адюльтер Украиноязычная версия

Текст на русском языке - по ссылке:

http://www.proza.ru/2017/12/16/681


РИВОК В АДЮЛЬТЕР

(Уривок з роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ")


... Вона стояла гола посеред кімнати і сушила рушником волосся, коли в двері постукали, і почувся чоловічий голос:

- Ірмо, ти готова? Столик вже замовлено. Через скільки зайти за тобою?

Інстинктивно прикрилася рушником і відповіла, намагаючись не видати роздратування:

- Через п'ятнадцять хвилин!

- Окей! За чверть години я у тебе! Будь готова.

За хвилину Ірма вже злилася на себе, що ляпнула про ті п'ятнадцять хвилин, не подумавши, і тепер через свою, - прямо таки, патологічну пунктуальність, буде метатися, щоб вкластися в цей часовий відрізок. Потім злилася, що, все ж таки, вклалася, а кавалер бісів спізнюється вже на п'ять хвилин, і вона, мов дурепа, сидить і клацає пультом від телевізора, що бекає на незрозумілій мові.

«Кавалер» з'явився аж через півгодини, і тепер довелося робити винувату міну: вибач, мовляв, - тільки закінчила одягатися. Ну, негоже, принизливо ж чекати жінці, хай йому біс! А тут, ніби, й не в очікуванні застав. Зіграла через силу.

За це своє лицемірство, за неможливість, чи, може, нездатність наразі висловити «кавалеру» цьому своє законне жіноче «фе» з приводу непунктуальності його, Ірма, прямо таки, зненавиділа себе. А ще відчувала, що ось це Грицькове «метання бісеру» у вигляді ресторану, та й готелю також, переслідує одну єдину мету. І мету цю вже й не маскував самовпевнений потаскун.

Вони йшли по довгому коридору готелю, спускалися сходами на перший поверх, входили до зали ресторану, сідали за столик, де вже стояли коньяк і чорна пляшка, - мабуть, вина, а Ірма все шаленіше бісилась в душі: «Ну, чому цей покидьок думає, що я ляжу з ним в ліжко?! Чому?! З якого дива я – дружина, що ніколи не зраджувала своєму чоловікові і подруга дружини його, раптом дозволю йому торкнутися мого тіла, дихати мені в обличчя, робити зі мною те, що робив і робить, напевно, з десятками, якщо не сотнями, «слабких на передок»? Невже він думає, що тільки тому, що надав мені можливість заробити сто доларів?!»

- Ну, як тобі тут? - Грицько неприкрито ігнорував її виразно видиме роздратування. - Це «Кірсберрі». Скуштуй. Чудовий лікер.

Він наповнив келих тягучою пряною рідиною.

- А може, коньячку для розгону? «Хенесі». Налити?

- Я не вживаю міцний алкоголь, - видавила Ірма крізь зуби і пригубила лікер. Він був і справді чудовим.

- Страви я на свій розсуд замовив. - Гриць закусив коньяк скибочкою лимона. - Сподіваюся, тобі сподобається. - Він підморгнув. - Розслабся, Ірмо! Від життя треба брати все, поки воно вирує, а не тліє!

І ось тут вже Ірма вибухнула:

- Послухай, Гришо! Скажи мені. Ну, ось чому ви такі самовпевнені? Чому?!

І пішло, поїхало.Від того вибуху зневаги і до цього ступору «очі в очі» біля відкритих дверей її номера пройшов цілий вечір. Як ціле життя, що неодмінно змінює своєю непередбачуваністю свідомість людей. Роздратування Ірми помалу змирилося під заколисуючою анестезією алкоголю, і тепер лише злість на рідного чоловіка все виразніше і чіткіше проявляла і віддруковувала в мізках єдиного винуватця її невідворотного вже гріха. Так, так. Це був саме він! Нездатний забезпечити сім'ю, нездатний ні в чому повинитись, той, що не вміє сказати «я кохаю тебе», котрий не знає, як приголубити, запестити і вознести до солодкого світу основного інстинкту рідну дружину. Холодний попутник по її сірому життю і батько її дитини – ось хто!

Під кінець вечора Ірма вже приготувала слова, які скаже перед "цим". Придумала слова, які буде шепотіти або кричати під час "цього". І знала репліку, яка не дасть згоріти від сорому і ганьби, коли все "це" закінчиться.

Григорію було простіше. Набір штампів еротичного змісту, відповідних даному моменту, був неодноразово ним випробуваний і довів свою дієвість, хоча, треба зізнатися, траплялися і збої. Він не був оригінальним. І цей готель, і столик у ресторані, і набір напоїв, і періодичність банальних до вульгарності тостів, і запрошення до танцю, і, нарешті, вирішальні репліки біля дверей номера - все це входило в стандартний затяганий набір середньостатистичного донжуана з душком провінції.

Гриць не розмінювався на флірт.  Не був
і настільки честолюбним, щоб виділяти, як родзинку, оволодіння жінкою заміжньою або цнотливою. Йому подобався сам процес гульні, де обов'язковий секс на п'яну голову наприкінці веселощів заміняв «солодкий стіл».

Не можна сказати, що цього вечора у Грицька пішло, так би мовити, «щось не так». Легка суперечка з цією далеко не дурною молодою жінкою, що закінчилася повною його поразкою, лише підлила масла у вогонь еротичного азарту.У гніві ця зеленоока бестія була до біса гарна! Далі - за столом, вечір пішов вже за відпрацьованою схемою, і навіть нотка
розчарування писнула в мізках не в унісон настрою, що легке пручання, здається, вже не передбачається, і все відбудеться банально і пісно.

Від природи балагур, Грицько вдало підтримував легку застільну атмосферу
анекдотами та утрируваними до комічності плітками. Пару повільних танців вони так само «проколихалися» в банальних  теревенях ні про що. Можливо тому і не зреагувала ніяк Ірма на пальці партнера по танцю, що інколи ковзали по її обтягнутих джинсами пружних сідницях.

І коли піднімались скрипучими східцями на другий поверх, Ірма лише часом ойкала від лоскоту, коли Гриць, підтримуючи її за стан,зісковзав раз за разом гарячою долонею під пахву і торкався при цьому її грудей. На жаль, а може й на щастя, для неї вечір пройшов не під флюїдами еротичності, а досить прозаїчно, - прямо, до сірості.

«Зараз точно вирубиться, - думав з досадою Грицько. - Треба було не підливати їй коньяку. От же ж, телепень!»

Але піднявшись на другий поверх, де знаходилися номери готелю, Ірма раптом рішуче звільнилася від опіки партнера і твердо попрямувала довгим коридором, видивляючись свою кімнату. І ось тепер вони стояли, майже притулившись тілами і впершись поглядами у вічі одне одному, а за спиною Ірми повільно відчинялися відпущені замком двері.

Десь якраз ось тут- цієї миті, повинні були прозвучати заготовлені нею заздалегідь головні репліки цієї мізансцени. І перша таки лупонула, немов грім з ясного неба.

- Ти хочеш зайнятися зі мною сексом? - раптом зухвало розірвала мовчанку Ірма, вразивши, немов блискавицею, Грицька, і при цьому жахнулася від виголошеного сама.

Її ж бо репліка була не та! Це було не з тієї опери! Вона забула! Вона не пам'ятала завчений раніше текст! І ця її імпровізація, не те що аж ніяк не підходить до запланованого сюжету, але Ірма грубо фальшивить! І це повний  провал!

Оглушений і онімілий партнер виявився не готовим підключитися до такого дуету з уявною "куртизанкою". Він гортав в мізках, що миттєво скипіли від непереборної жаги, засмальцьовані штампи і не знаходив підходящого для цього випадку; тому лише їв її очима і мовчав, лишень ніздрі роздувались від перенапруги. Ох, яка ж вона була гарна в ролі пропащої жінки - ця «амазонка» з Поділля!

Але Грицько теж чітко усвідомлював, наскільки фальшиве цієї спокусниці запитання, що апріорі передбачає у відповідь його чоловіче «так».

Він несильно, але рішуче, штовхнув її до кімнати, ступив слідом і замкнув двері поворотом внутрішнього замка.

- Зупинись! - миттєво зреагувала Ірма, - Наша з тобою «гульня» заходить аж занадто далеко! Зупинись, я кажу! - Вона різко випрямила перед собою руку.

У тонких пальцях, немов вістря стилета, поблискував довгий ключ від номера. Для твердості вона обхопила праву долоню лівою, і її рішучий погляд спрямувався по ребристій кромці ключа, мов по прицільній планці ствола.

Гриць завмер за два кроки. Вони палили поглядами зіниці одне одного. Хтива пристрасть у погляді чоловіка була убита наповал лютою ненавистю, яка струменіла по планці ключа з неймовірно гарних цієї миті - зелених очей жінки.

- Я тебе по-ка-лі-чу, якщо зробиш ще хоч крок, - прошипіла, мов змія, не жінка вже, а справжня фурія.

Могло здатися, що вічність так простояли вони, змагаючись лазерними - готовими
спопелити все на світі, променями очей.

- Дурепа ... скажена, - нарешті процідив крізь зуби Грицько і позадкував до виходу.

Навпомацки відкрив внутрішній замок, боячись розірвати зчіпку поглядів-променів. Задкуючи, обережно обійшов двері, що повільно відчинилися, і прослизнув у коридор. Замок сухо клацнув, розвівши цих двох невдах, що так і не спромоглися стати перелюбниками, але натомість миттєво перетворилися на смертельних ворогів, по своїх світах.

Ірма в знемозі осіла на підлогу і розридалася. Сльози волокли по щоках сліди туші, креслячи на блідому обличчі траурні процесії. Схлипуючи, немов маленька скривджена дівчинка, Ірма розмазувала їх тильним боком то правої, то лівої долоні, все не наважуючись випустити із занімілих пальців продовгуватий ключ від готельного номера - зброю, котра врятувала їй сьогодні від смертельної наруги, навіть, не цнотливість, перед собою аж ніяк не заплямовану, але вберегла від розтління наївну дитячу душу її ...


Російськомовна версія роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" доступна на електронних ресурсах: ЛітРес, Андронум та ін.