Стрімко жити, пірнати в турботи,
кожен ранок швидше вставати,
забувати дітей цілувати,
і летіти хутчіш на роботу.
Щось робити, і, навіть, хотіти,
існувати у створенім світі,
забуваючи просто любити,
і втрачаючи сили, щоб жити.
Незважаючи на її сльози,
Забувати обіцянки кожні,
Будувати свою кар'єру,
Щоб в майбутньому менше бар'єрів.
За стрімким життям вже забулось,
як раніше щасливо було,
як злітали в блакить думки,
на обличчі були промінці.
Як рідня за столом збиралась,
Як кохана тобі всміхалась,
Як дітей дзвінко сміх лунав,
як ти жив, а не існував.
Зупиніться хоч на хвилину,
і відчуйте в собі людину,
насолоджуйтесь, не спішіть,
поринайте в життя блакить.
Не втрачайте хвилини любові,
Поцілуйте дітей у скроні,
Не існуйте, радійте життю,
Успіх буде тоді до смаку.
03.05.2016
Успiх до смаку!
© Copyright: Елена Габайдулина, 2018
Свидетельство о публикации №218072200162
Свидетельство о публикации №218072200162
Рецензии