Осінні пастелі.
Притишені кроки, тумани,
вільжисті отави,
опеньки у вишняках.
Ожина, осоння,
осанна теплу і коханню.
Останнє роїння
джмелине
на будяках.
Гнилички в траві Тимофія,
обабіч - притлумнений яр.
А вітер, хоч як не проси, не повіє.
То ж як засилати бояр,
ладнати весілля,пускати у небо
Горинича-Змія у парі з кібцем?
Признаймося,
ми не умієм
не тільки ладнати Початок з Кінцем,
а просто у спокої жити.
Вчиняти, варити,
цідити крізь ніжну намітку.
Студити. Молитися довго.
Налити в чарки.
Пригостити
себе та Богів.
Розчинитись у цій аквавіті_амріті,
на іншій планеті за мить опинитись
і кимось там бути
аби все забути:
це літо невдале та осінь-мару.
А якщо на все поглянуть через інший об'єктив?
А якщо себе тягнути за чуприну із болота?
А якщо перетворитись у пакет вібрацій?
Далі буде щось чи ні?
Пост-Магiя -Будьмо-
© Copyright: Валентин Лученко, 2018
Свидетельство о публикации №218072301443
Свидетельство о публикации №218072301443
Рецензии
