Нелюбов

Як вітер мокрий ти б*єшся в віконні,
Як вітер чорний, співаєш : Мій!
Я безлад давній, я  друг твій давній.
Твій друг єдиний, - відкрий, відкрий!

Тримаю віконня, відкрить не смію,
Тримаюсь за них я, острах п*ю.
Ховаю,  бережу  і  жалію
Останній промінь – любов мою.

Сміється безлад і, безокий, кличе:
Помреш у гратах. – зірви, порви!
Ти знаєш щастя,  один ти звичний,
У волі щастя – і в - не люби!

Холоне серце, знов творю молитву,
Кохання сповідь  сама творю…
Ослабли руки, кінчаю битву,
Ослабли руки…Я відчиню!

Перевод стихотворения З.Гиппиус "Нелюбовь".

Нелюбовь

Как ветер мокрый, ты бьешься в ставни, 
Как ветер черный, поешь: ты мой!
Я древний хаос, я друг твой давний,
Твой друг единый,- открой, открой!

Держу я ставни, открыть не смею,
Держусь за ставни и страх таю.
Храню, лелею, храню, жалею
Мой луч последний - любовь мою.

Смеется хаос, зовет безокий:
Умрешь в оковах,- порви, порви!
Ты знаешь счастье, ты одинокий,
В свободе счастье - и в Нелюбви.

Охладевая, творю молитву,
Любви молитву едва творю...
Слабеют руки, кончаю битву,
Слабеют руки... Я отворю!