В наш круг тісний не кожен потрапляв,
і я одного разу - проклятая дата -
його привів з собою і сказав:
- Наллємо йому, хлопці, немов брату!
Він пив, як всі і братство визнавав,
і кожен з ним, як ніби поріднився...
А він назавтра всіх підряд продав.
Пробачте мені, хлопці! Помилився.
Суду не пам'ятаю – ніби параліч,
а потім і барак, холодний як льодниця,
здавалося мені - кругом суцільна ніч,
тим більше, так і було. Важко помилитись.
Я рештки сил весь час приберігав,
він впевнений, що вічні охоронці,
він надто рано всіх нас поховав, -
він помилився - вірте мені, хлопці!
І день настане - ніч не на роки, -
прийде розплата, то ж не забувайте, -
це ж я тоді привів його таки!
Прохаю, хлопці, ви його мені віддайте!
Висоцький В. С
© Copyright: Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №218072500583
Свидетельство о публикации №218072500583
Рецензии