Вперёд над миром

Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/07/23/1944

Вперед понад світом
    Ірида літає,
важливі папери
    у торбинці має,
направив Зевес
    у далекі пенати:
накази передать
    і відразу вручати.

Тут саме на нього
    Ірида чекала,
стилус із торбини
    швиденько дістала,
поставила підпис -
    його прийняла,
від служки наказ той
    умить забрала.

Летіла з-за хмари,
    де на помості
колони палацу
    і сходи, і мости,
чи бачили іноді
    ви хмароньки?
А то були може
    палацу стовпи.

Дорога в Іриди
    тепер і далека:
до моря летить,
    де дощ є і спека,
і де серед моря
    прибув Посейдон,
летіла до нього
    з столичних сторон.

Минала Ірида
    столичнії хмари,
хатина Нефели
    пливла як Стожари,
як гори бувала
    хмари висота,
а поміж хмарами -
    дому дивина.

Нефела зирне
    із відкритої брами:
“Привіт, відпочинеш?”
    “Спішу за морями,”
лиш вип’є нектар
     у коктейлі разом,
щоб далі летіти
     до морських сторон.

Летіла до ранку
     Нефела з півночі,
і Еос виходить
     із хмари на мості,
ховалась Селена
     у дальню хмару,
мінялася нічка
     на ранок й жару.

А де би в дорозі
     Іриді спочити?
Аж онде Морфею
     солодкого житло,
на хмару присіла:
     “Ой, мамо моя,”
бо спить знов Морфей
     і його вся сім’я.

“Не стану Морфея
     тепер турбувати,
як хоче він знову
     так солодко спати,
буду повертатись –
     його розбуджу,
а зараз так дуже
     з завданням спішу.”

Втомилась Ірида,
     присіла на хмару,
буває - богиня
     втомились, буває,
аж тут вітер віяв:
     збирав же ефір,
а хто там літає?
     А був то Зефір.

Продовження: http://www.proza.ru/2018/08/05/1709
24.07.2018.
Картина Жозефіни Волл (Josephine Wall).