СССР. Когда подорвали Днепрогэс? 1941

Катастрофа советской армии в 1941 году на Украине была зеркальной копией катастрофы армии Франции в 1940 году. О чем думали наши генералы и как изучали опыт французского поражения – неизвестно. Отличался только масштаб.

Используя мотив ложной атаки на столицу – во Франции это Париж, на Украине Киев – немецкие танковые корпуса атаковали по сходящимся направлениям. Атака в Бельгии привела к окружению 19 мая 1940 года в Дюнкерке. Атака от Киева танков Клейста на юг к Первомайску и пехоты 3-й румынской армии от Могилев-Подольска на запад  привела к окружению 3-8 августа 1941 года и уничтожению в районе Умани 6-й и 12-й армий Южного фронта генерала Телегина, где в плен попали 103.000 советских солдат, были захвачены 300 танков и 1000 орудий, и вся украинская равнина оказалась беззащитна.

Маршал Семен Буденный силами 26-й армии Юго-Западного фронта попытался нанести удар во фланг танкам Клейста от Канева на Богуслав. Этот контрудар был 17 августа 1941 года отражен, но все-таки позволил 18-й армии Южного фронта отойти к Запорожью.

17 августа 1941 года танковая группа Клейста возобновила наступление, и 19 августа немецкая 9-я танковая дивизия сумела через плотину Днепрогэса прорваться на левый берег Днепра, но нашей яростной контратакой фашисты были выбиты на правый берег – так трактует события ОФИЦИАЛЬНАЯ советская история Великой отечественной войны.

Украинская историография выдвигает иную версию - уже 18 августа 1941 года Днепрогэс был подорван, что вызвало большие жертвы и среди наступающих немцев, и среди красноармейцев и среди населения. Приведу текст на украинском языке.

Музейний вісник № 12, Запорізький обласний краєзнавчий музей, 2012:

Лініков В. А. ПІДРИВ ДНІПРОВСЬКОЇ ГРЕБЛІ 18 СЕРПНЯ 1941 р.

«18 серпня 1941 року стало трагічним для історії Запоріжжя. Фронт, що впритул наблизився, поставив у вкрай важке становище оборонців міста. Стримати ворога на правому березі не було жодної можливості, війська переправилися. Підрив мосту через нове русло Дніпра погіршив становище червоноармійців на о. Хортиця, проте не дозволив німцям перейти на лівий берег. Ще одним переходом була гребля Дніпрогесу. Про неї наша подальша розмова.» «Факт підриву греблі радянськими військовими вперше з’явився в історичній літературі ще на початку восьмидесятих років минулого століття [1, с. 95]. Але тоді ніхто не розглядав ані причини, ані наслідки цієї події. Тим більше, ніхто не намагався дослідити технічні нюанси. Згодом була міфологізована як сама війна, так і цей невеличкий її епізод. Про причини та наслідки цих подій розповідають і у наш час [2; 3, сс. 51 – 52; 4, сс. 197 – 202]. Нажаль, сучасні дослідження та медійні публікації мають багато невідповідностей та утворюють не меншу кількість міфів. Шкільний підручник чомусь пише що «рівень скиду води в греблі на озері Ленина становить 108 метрів» [5, с. 18]. Чомусь з’являються твердження, що «почти тридцатиметровая лавина воды пронеслась Днепровской поймой» [6]. Нічим не підтверджуються і цифри щодо загиблих під час трагедії. Кількість жертв, спричинена вибухом Дніпровської греблі, дискусійна і не буде встановлена ніколи, тому що жодних підрахунків одразу не велося. У сучасній літературі зустрічаються цифри від двадцяти до ста тисяч [3, с. 52; 2, с. 128]. Ці цифри не підкріплюються жодними документами. Є спроба обґрунтувати кількість жертв у 20 – 30 тисяч через обчислення кількості військ та біженців, які могли знаходитись на лівому березі Дніпра аж до Херсона [4, сс. 200 – 201]. Вважаємо таку методику хибною.»

Историк Лиников из Запорожья пишет о подрыве Днепрогэса, но и сам сомневается в своих словах. Он пишет «Згодом була міфологізована як сама війна, так і цей невеличкий її епізод» и тем самым запутывает события окончательно.

 Итак, возможны две версии событий, одна советская, другая новоукраинская:

• Подрыва не было и фашисты прорвались 19 августа 1941 года к Запорожью;
• Подрыв был и фашисты к Запорожью 19 августа 1941 года не прорвались.


Точно известно, что 19 августа 1941 года началась срочная эвакуация на восток завода «Запорожсталь», а к 5 сентября 1941 года было вывезено все его основное оборудование – 16.000 вагонов, в том числе были демонтированы и вывезены  листопрокатные станы.

Что препятствовало новому броску фашистов в Запорожье, когда и как была разрушена плотина, можно ли верить документам – все эти вопросы остаются без ответа.