В глибоких сутінках собору
Я прочитала свиток твій:
Твій голос - тільки стогін з хору,
Протяжний стогін і глухий.
І випробовувать потрібно:
Багато їх, шукай мене,
Та неповторний погляд видно,
Не згасне полум*я ніде.
І ось тобі отвітний свиток
На тому ж місці, на стіні,
За те, що ти тортур взнав виток
Шляхом дарованим мені.
Хто я, ти довго ще не взнаєш,
Вночі ти очі не зімкнеш,
Ти ,може, весь, як віск, розтанеш,
І мертвим, може, ти впадеш.
І стогін твій, і твої муки,
Твоя печаль - то, що до них?
Ти - тільки лиш видіння смуток
Світів далеких і глухих.
Дивись,чи гідний ти багато?
Дивись, жалкий ти і слабкий,
Безвісний боягуз на святі,
Війни ти підлий раб, чужий.
Якщо ж оцим далеким ехом
До мене дійде подих твій "люблю",
Я громовим холодним сміхом
Тебе, як батогом, спалю!
25 травня 1908 (1917) О.Блок
В глибоких сутiнках
© Copyright: Татьяна Раевская, 2018
Свидетельство о публикации №218081100762
Свидетельство о публикации №218081100762
Рецензии