Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/08/07/1284
У хвилях моря золотих
шал яскравого сонця зник
і стала хвиля лагідна й легка,
наче металу плавиться гора.
Сотворило море теплі хвилі,
на рідке золото схожі за мить,
знаходить хтось у полум’ї надію,
сховає, щоби далі з нею жить.
Поверхню ледь торкає вітер,
як перетворить хвилю знов:
чиюсь тривогу, а може надію,
пристрасть чию, або любов?
Не відповість ласкаве море,
тривоги прийме й забере,
а якщо вирішиш щось знову,
тільки з тобою творить все.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/08/26/1738
25.02.2018.-12.08.2018.
Світлина із інтернету.
В волнах моря золотых
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218081201723
Свидетельство о публикации №218081201723
Рецензии