Вiолончель
... Як далека земля, як звід небес високий, коли вістря клинка заточує сосок і чиїсь очі примружені страх твій неспішно п'ють стогони струни натягнутою на непритомному краю, злизує піт тонкий сталевий смичок, шкіра пливе і плавиться, спалахує свічкою і випускає в'язня - вогняну змію, чиїсь очі вітають солодку біль твою ...
coverсія
© Copyright:
Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №218081800364
Рецензии