Я замовила дощ

Я замовила дощ – най одзразу після вечері
Та дивилась у небо, коли хмари відкриють двері.
Він прийшов, ніби був чоловіком за викликом,
Та і вигляд зробив, ніби це було навиком.
Загустіла темрява, бо ця зустріч була особистою,
Дощова течія для допитливих мала бути іскристою,
Щоб пліток не було у нудьгуючих ліхтарів  у цей час.
Від людських непотрібних поглядів дощ закривав нас.
Краплі ніжно торкались волосся та трималися на долоні.
І здавалось, належать мені в моєму дивному полоні,
Вони були співучасниками моєї від життя втечі
Дуже вдячна тобі я, Дощ, за цей несподіваний вечір
Ліхтарі милувались дощем, у калюжах писали охрою,
Час так швидко минав, вже одежа моя стала мокрою.
Хутко я сідаю в машину, ні слова – не треба прощання
Я так вірю – наша зустріч з тобою – це не остання.
Та плеснула злива в вікно, це змінилась дощOва тональність.
Як багато емоцій у жесті - то зухвалість була, недбалість.
Він створив з води штору та закрив від мене весь світ.
Так залишив мені він спогад, та свій дощовий заповіт.