Пливекача Нацiя

Так хто ми, українці? Як правильно "пливекача нація" чи "пливекачача"? Ми хоча би раз можемо так гарно, з талановитими перфоменсами та інсталяціями відзначити якусь перемогу, яких було багато в нашій історії, як вчора відзначали поразку наших військ під Іловайським та масакру вояків, які виходили з оточення по "зеленому коридору", повіривши пацакам, як наївні підлітки?

Ми з року в рік відзначаємо смерть гімназистів під Крутами і жодного разу не відзначили жодної перемоги над військами Денікіна чи Красної Армії. Ми відзначаємо поразку та масакру під Берестечком і жодного разу не відзначили перемогу під Жовтими Водами. Ми не відзначили, як потрібно, битву під Конотопом, де московитів вирізали, як свиней.

Ми любимо себе нещасними, лузерами, під'яремними. Нам хочеться вважати, що Україна знемагала під ярмом Москви чи то 300 чи то 350 років, хоча Правобережна Україна, яка на той час складала більшість території та населення, увійшла до складу Російської корони лише в 1795 році, а до того часу українці разом з німцями з ентузіазмом будували Петербург і закладали та зміцнювали підвалини Імперії.

Хтось розуміє, що нами маніпулюють? Нас спеціально роблять за наші ж гроші віктимним етносом. Ми впродовж 27 років співаємо гімн, слова якого є по суті патогенними та віктимними. Нам колись там усміхнеться доля. Коли вона нам усміхнеться з такими настроями, дорогі українці?