Оце йду я вчора по Лютеранській. А там недалеко від школи гурт невеличкий зібрався. Бачу ятка з кавунами. Підхожу ближче і очам своїм не вірю. Петро Олексійович кавуна вибирає. Простий такий. Все ті ж штани не прасовані, масна пляма від біляша, що він позавчора на Карадачах поставив. Так вправно кавуни вистукує, шукає найспілішого. Охорони не видно ніде. Народ отетеревів. Ні пари з вуст не виказує. Продавець вилупив очі, як теля на нові ворота. Ну я і питаю: "Петрляксєїч, а що це такі люди і без охорони?" А він мені каже: "Та шо тут ділов всього. Вискочив на кілька хвилин з Адміністрації. Ноги розімну та й кавуна захотілося." Тут народ посмілішав. Дойшло таки, що то справді Президент України, а не якийсь волоцюга на нього схожий. Обступили його поближче. Починають радити якого кавуна купити. Я його знову питаю: "Але ж класно, Ляксєїч, що Гройсман придумав з Херсону на баржі такі кавуни прибузувати. І ці шо нада?". А Петро Олексійович і кажу. "Та буде вам! Шо тий Вова без мене може!? То ж я йому таке доручення дав". Тут народ став дякувати нашого Президента. А він кажу знову "Люди, кавуни то пустяк! Он скоро Патріарх Варфоломій оголосить Томос нашому православію, от тоді і подякуєте. А зараз мушу вже бігти в Адміністрацію. Діла знаєте." Заплатив за кавуна, ще і здачі не схотів брати. І так прудко під гору пошпацірував, що ми тільки роти пороздявляли від здивування. Такий він, наш справді народний Президент.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.